П'єтро Відоні

італійський кардинал

П'єтро Відоні (італ. Pietro Vidoni; 8 листопада 1610, Кремона — 5 січня 1681, Рим) — італійський єпископ і кардинал, апостольський нунцій у Речі Посполитій у 1652—1660 роках.

Кардинал-священник
П'єтро Відоні

італ. Pietro Vidoni
Камерленго Колегії кардиналів
28 січня 1675 — 24 лютого 1676
Попередник: Джакомо Францоні
Наступник: Карло Карафа делла Спіна
Єпископ Лоді
13 липня 1644 — 16 червня 1669
Обрання: 13 липня 1644
Попередник: Клементе Джера
Наступник: Серафіно Коріо
 
Діяльність: католицький священник, католицький єпископ
Народження: 8 листопада 1610(1610-11-08)[1] або 18 листопада 1610(1610-11-18)[2]
Кремона, Провінція Кремона, Ломбардія
Смерть: 5 січня 1681(1681-01-05)[1][2] (70 років)
Рим, Папська держава
Похований: Рим
Єп. хіротонія: 9 жовтня 1644
Титулярна церква: Сан-Каллісто
Сан-Панкраціо-фуорі-ле-Мура
Призначений: 5 квітня 1660
Папою: Олександром VII

CMNS: П'єтро Відоні у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився в дворянській родині. Був родичем кардинала Джироламо Відоні. Навчався в кількох італійських університетах, а потім оселився в Римі. Під час понтифікату папи Урбана VIII був губернатором Ріміні, Тіволі, Сабіни, Орвієто та Сполето. Висвячений на єпископа Лоді 9 жовтня 1644 року.

З 28 травня 1652 року до 5 квітня 1660 року єпископ П'єтро Відоні був апостольським нунцієм у Речі Посполитій. 1 квітня 1656 під час літургії, яку служив П'єтро Відоні перед образом Матері Божої Милостивої у Львові польський король Ян Казимир склав львівську обітницю.

Під час консисторії 5 квітня 1660 року папа Олександр VII надав йому сан кардинала-священника. Його титулярною церквою стала церква св. Калліста, а з 1673 року Сан-Панкраціо-фуорі-ле-Мура. Кардинал П'єтро Відоні був папським легатом у Болоньї в 1662 році. Брав участь у конклаві 1669—1670 роках, але його обранню протистояли іспанські кардинали.[3]

Камерленг Колегії кардиналів у 1675—1676 роках. Помер у Римі 5 січня 1681 року. Похований у кармелітській церкві Санта-Марія-делла-Вітторіа, поруч із дядьком. У наступному столітті папа Пій VII зробив кардиналом його родича з таким самим іменем і прізвищем П'єтро Відоні (1759—1830).

Примітки ред.

  1. а б в г SNAC — 2010.
  2. а б в г BeWeB
  3. Giancarlo Zizola. Il conclave. Storia e segreti. L'elezione papale da San Pietro a Giovanni Paolo II. — Newton & Compton, 1993. — S. 124.

Посилання ред.