Отто Гоффман фон Вальдау

Отто Гоффман фон Вальдау (нім. Otto Hoffmann von Waldau; 7 липня 1898, Банкау, Німецька імперія — 17 травня 1943, Петрич, Болгарія) — німецький офіцер, генерал авіації. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Отто Гоффман фон Вальдау
нім. Otto Hoffmann von Waldau
Народився	7 липня 1898(1898-07-07) Бонкув, Ґміна Ключборк, Ключборський повіт, Опольське воєводство, Республіка Польща
Помер	17 травня 1943(1943-05-17) (44 роки) Петрич, Благоєвградська область, Болгарія
Країна	Німецька імперія
Діяльність	військовослужбовець, льотчик
Учасник	Друга світова війна і Перша світова війна
Військове звання	Генерал авіації
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу За поранення (нагрудний знак) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Великий офіцер ордена Корони Румунії Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці» Нарукавна стрічка «Африка» Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

13 грудня 1915 року поступив на службу добровольцем в Імперську армію. Учасник Першої світової війни, після закінчення якої продовжив службу в рейхсвері. З січня 1932 року служив у Імперському міністерстві оборони. З 1 квітня 1935 року — аташе люфтваффе в німецькому посольстві у Римі, однак 31 травня був відкликаний і призначений референтом Генштабу люфтваффе, служив на цій посаді до 30 вересня 1936 року. З жовтня 1936 по вересень 1937 року — командир 1-ї групи 153-ї винищувальної ескадри, після чого призначений начальником 3-го відділу Генштабу люфтваффе. Згодом призначений навчального штабу Генштбабу люфтваффе.

З лютого 1939 по 10 квітня 1942 року — начальник Командного штабу люфтваффе. З 12 квітня по кінець серпня 1942 року — командир авіаційних частин в Африці. З вересня 1942 року — командир 10-м повітряним корпусом в Афінах. З 1 січня 1943 року — командувач командування люфтваффе «Південний Схід». Загинув в авіакатастрофі.

Звання

• Фенрих (27 січня 1917)
• Лейтенант (22 березня 1917)
• Обер-лейтенант (1 серпня 1925)
• Ротмістр (1 березня 1933)
• Гауптман (20 травня 1933)
• Майор (1 серпня 1935)
• Оберст-лейтенант (1 жовтня 1937)
• Оберст (22 вересня 1939)
• Генерал-майор (19 липня 1940)
• Генерал-лейтенант (1 березня 1942)
• Генерал авіації (30 січня 1943)

Нагороди

Перша світова війна

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Міжвоєнний період

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»

Друга світова війна

• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Орден Корони Румунії, великий офіцерський хрест (5 січня 1942)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія) (25 березня 1942)
• Медаль «За італо-німецькі кампанію в Африці» (Італія)
• Нарукавна стрічка «Африка»
• Лицарський хрест Залізного хреста (28 червня 1942) — за заслуги під час Африканської кампанії.

Література

• Karl Friedrich Hildebrand: Die Generale der deutschen Luftwaffe 1935—1945 Teil II, Band 3: Odebrecht–Zoch, Biblio Verlag, Osnabrück 1992, ISBN 3-7648-2207-4, S. 113f.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 160
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 399.
• Decret Regal nr. 10 din 5 ianuarie 1942 pentru decorațiuni, publicat în Monitorul Oficial, anul CX, nr. 17 din 21 ianuarie 1942, partea I-a, p. 379.