Острівна карликовість
Острівна́ ка́рликовість — результат зменшення розмірів тварин (переважно ссавців) у ситуації, коли їхня популяція обмежена малим простором; переважно таке явище спостерігається на островах.
Загальна інформація ред.
Сам по собі даний ефект протягом еволюції тварин проявлявся багато разів, від динозаврів до сучасних тварин та людей.
Існують кілька можливих механізмів, що забезпечують виявлення даного ефекту, і можуть діяти як поодинці, так і в комбінації. До них належать генетична відповідь на стресові умови довкілля, процес природного добору, в ході якого особини маленького розміру мають перевагу при виживанні в обмеженому просторі (що може виявлятись в кращому пристосуванні до ситуації нестачі харчових ресурсів та об'єму необхідних для життя сховищ) і т. ін.
Описані процеси (а також і інші прояви аномалій, пов'язаних з так званою «острівною генетикою» — специфічними генетичними ефектами в малих популяціях) можуть перебігати не тільки на островах, а і в умовах іншим чином ізольованих екосистем: в печерах, оазах посеред пустель, ізольованих долин в горах, і т.ін. Прикладом такого випадку є маленький зріст племен пігмеїв з лісів Центральної Африки, які розвивались в умовах обмежених харчових ресурсів та в ізоляції від інших людей, що обмежувало обмін генами.
Приклади ред.
Нижче наведені відомі приклади прояву процесу острівної карликовості.
Викопні:
- Карликовий мамут, що жив на острові Санта-Роза біля узбережжя Каліфорнії та карликовий мамут з викопної фауни острова Врангеля.
- Карликові слони, що вимерли відносно нещодавно на островах Середземного моря (Мальта, Крит, Кіпр, Сицилія).
- Нещодавно відкритий на о. Флорес (Індонезія) новий вид (статус таксона поки остаточно не підтверджений) Людина флореська (Homo florensis).
- Динозаври, включаючи нещодавно описаного європазавра (Europasaurus) з мезозойських островів на кшталт острова Хатег.
Сучасні:
- Карликова каліфорнійська острівна лисиця (Urocyon littoralis) та, можливо зникла, косумельська лисиця.
- Вимерлий в історичні часи вовк з острова Хонсю.
- Суматранський тигр.
- Ракун косумельський (Procyon pygmaeus)
- Балеарська печерна коза (Myotragus balearicus), що вимерла після початку освоєння Балеарських островів людиною.
- Карликовий буйвіл аноа з о. Сулавесі та Бутунг.
- Карликові олені з Філіппінських островів (наприклад, філіппінський сумбар)
- Стівенське воловеочко (†Traversia lyalli) — вимерлий найменший нелітаючий птах на Землі
- Пастушок з острова Неприступний, або Тристанський пастушок (Atlantisia rogersi) — сучасний найменший нелітаючий птах на Землі
- Лайсанські пастушки.
Окрім тваринного світу, острівна карликовість може спостерігатись і серед рослин. Прикладом такого випадку є карликова секвоя.
Окрім острівної карликовості, екологічна ізоляція може викликати і протилежне явище — так званий острівний гігантизм. Це явище спостерігається у випадках, коли невеликі тварини, опиняючись на острові без своїх звичних ворогів, досягають великих розмірів. Прикладом такого явища є дронт — великий знищений людиною нелітаючий голуб з Маскаренських островів, попередниками якого були голуби звичайного вигляду.