Останній імператор (фільм)

біографічний фільм 1987 року

«Останній імператор» (англ. The Last Emperor) — біографічна драма режисера і сценариста Бернардо Бертолуччі, що вийшла 1987 року спільного виробництва Китаю, Італії, Великої Британії та Франції. У головних ролях Джон Лоун, Джоан Чень і Пітер О'Тул. Стрічку створено на основі реальних подій, що описані в автобіографії імператора Пуї[6]

Останній імператор
The Last Emperor
Жанрдрама
біографія
історичний
РежисерБернардо Бертолуччі
ПродюсерДжеремі Томас
СценаристМарк Попелу
Бернардо Бертолуччі
На основі«Від імператора громадянина, автобіографія Аісін-Ґіоро Пуї» Пуї
У головних
ролях
Джон Лоун
Джоан Чень
Пітер О'Тул
Ін Руоченґ
Віктор Вонґ
ОператорВітторіо Стораро
КомпозиториДевід Бірн
Рюіті Сакамото
Конґ Су
МонтажҐабріелла Крістіані
ХудожникFerdinando Scarfiottid
КінокомпаніяRecorded Picture Company
Hemdale Film
Yanco Films Limited
TAO Film
Screenframe
AAA Soprofilms
Дистриб'юторВелика Британія — Columbia-Cannon-Warner
Франція — Acteurs Auteurs Associés
Італія — DNC Home Entertainment
Тривалість163 / 219 хв
Моваанглійська
мандаринська
Японська
російська
КраїнаКНР КНР
Італія Італія
Велика Британія Велика Британія
Франція Франція
Рік1987
Дата виходуЯпонія — 4 жовтня 1987[1]
Кошторис23 млн  доларів США[2] (за іншими даними 25 млн $[3])
Касові збори43,984,230 $[4] (за іншими даними 43,984,000 млн $[3])
IMDbID 0093389
РейтингIMDb: 7.8/10 stars
MPAA: PG-13[5]
CMNS: Останній імператор у Вікісховищі

Сценаристом також був Марк Попелу, продюсером — Джеремі Томас[6]. Вперше фільм продемонстрували 4 жовтня 1987 року в Японії на Токійському Міжнародному кінофестивалі[1]. В Україні у кінопрокаті фільм не демонструвався[1][7].

Сюжет

ред.

Стрічка розповідає про останнього імператора Китаю Пуї. Йому напророкували «десять тисяч років щастя», 1908 року, у віці трьох років, його звели на Трон Дракона, він міг робити все, окрім як полишати стіни його палацу. Пуї живе у Забороненому місті, куди не доходять вістки про зміни, проте зміни у 20 сторіччі вплинули на життя імператора.

У ролях

ред.
Актор Персонаж Роль
Джон Лоун Пуї
англ. Puyi
останній імператор Китаю
Джоан Чень Ваньжун
англ. Wanrong
дружина Пуї
Пітер О'Тул Реджінальд Джонстон
англ. Reginald Johnston
вчитель і наставник Пуї
Ін Руоченґ начальниця центру утримання під вартою
Віктор Вонґ Чень Боачень
англ. Chen Baochen
китайський чиновник
Меггі Хан[en] «Східний Скарб» (Йосіко Кавасіма) принцеса, шпигунка японської армії

Сприйняття

ред.

Критика

ред.

Фільм отримав позитивні відгуки: Rotten Tomatoes дав оцінку 91 % на основі 57 відгуків від критиків (середня оцінка 8,1/10) і 88 % від глядачів (38,990 голосів). Загалом на сайті фільми має позитивний рейтинг, фільму зарахований «стиглий помідор» від кінокритиків і «попкорн» від глядачів[8], Internet Movie Database — 7,8/10 (57 473 голоси)[2], Metacritic — 76/100 (15 відгуки критиків) і 8,8/10 від глядачів (23 голоси). Загалом на цьому ресурсі від критиків і від глядачів фільм отримав позитивні відгуки[9].

Касові збори

ред.

Під час показу у США протягом першого (вузького, з 20 листопада 1987 року) тижня фільм показали у 5 кінотеатрах і він зібрав 149,460 $. Наступного (широкого, з 15 квітня 1988 року) тижня фільм показали у 877 кінотеатрах і він зібрав 3,398,662 $ (4 місце). Фільм зібрав у прокаті у США 43,984,230  доларів США[4] (за іншими даними 43,984,000 $[3]) при бюджеті 23 млн $[4] (за іншими даними 25 млн $[3]).

Нагороди і номінації

ред.
Нагороди і номінації фільму «Останній імператор»[10]
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1988 60-а церемонія вручення нагороди «Оскар» Найкращий фільм Джеремі Томас Перемога
Найкраща режисерська робота Бернардо Бертолуччі Перемога
Найкращий адаптований сценарій Марк Попелу, Бернардо Бертолуччі Перемога
Найкраща операторська робота Вітторіо Стораро Перемога
Найкраща робота художника-постановника Фердінандо Скарфіотті, Бруно Чезарі, Освальдо Десідері Перемога
Найкращий дизайн костюмів Джеймс Ачесон Перемога
Найкращий звук Білл Роу, Іван Шаррок Перемога
Найкращий монтаж Ґабріелла Крістіані Перемога
Найкраща музика до фільму Рюіті Сакамото, Девід Бірн, Конґ Су Перемога
45-та церемонія вручення нагороди «Золотий глобус» Найкраща режисерська робота Бернардо Бертолуччі Перемога
Найкращий сценарій Марк Попелу, Бернардо Бертолуччі, Енцо Унґарі Перемога
Найкраща музика до фільму Рюіті Сакамото, Девід Бірн, Конґ Су Перемога
Найкращий фільм — драма стрічка Перемога
Найкраща чоловіча роль — драма Джон Лоун Номінація
1989 42-га Премія БАФТА у кіно Найкращий дизайн костюмів Джеймс Ачесон Перемога
Найкращий фільм Джеремі Томас, Бернардо Бертолуччі Перемога
Найкращий грим Фабріціо Сфорца Перемога
Найкраща чоловіча роль другого плану (кіно) Пітер О'Тул Номінація
Найкраща операторська робота Вітторіо Стораро Номінація
Найкраща режисура Бернардо Бертолуччі Номінація
Найкращий монтаж Ґабріелла Крістіані Номінація
Найкраща робота художника-постановника Фердінандо Скарфіотті Номінація
Найкраща музика до фільму Рюіті Сакамото, Девід Бірн, Конґ Су Номінація
Найкращий звук Іван Шаррок, Білл Роу, Лес Віґґінс Номінація
Найкращі візуальні ефекти Ґянетто Де Россі, Фабріціо Мартінеллі Номінація

Примітки

ред.
  1. а б в The Last Emperor: Release Info ((англ.)) . Internet Movie Database. Процитовано 28 вересня 2014.
  2. а б The Last Emperor ((англ.)) . Internet Movie Database. Процитовано 28 вересня 2014.
  3. а б в г The Last Emperor ((англ.)) . The Numbers. Процитовано 28 вересня 2014.
  4. а б в The Last Emperor ((англ.)) . Box Office Mojo. Процитовано 28 вересня 2014.
  5. The Last Emperor ((англ.)) . Internet Movie Database. Процитовано 28 вересня 2014.
  6. а б The Last Emperor: Full Cast & Crew ((англ.)) . Internet Movie Database. Процитовано 28 вересня 2014.
  7. Последний император. Премьеры ((рос.)) . КиноПоиск. Процитовано 28 вересня 2014.
  8. The Last Emperor ((англ.)) . Rotten Tomatoes. Процитовано 28 вересня 2014.
  9. The Last Emperor ((англ.)) . Metacritic. Процитовано 28 вересня 2014.
  10. The Last Emperor: Awards ((англ.)) . Internet Movie Database. Процитовано 28 вересня 2014.

Посилання

ред.