Освітній дизайн

практика максимізації ефективності, дієвості й привабливості освіти та інших пов'язаних з цим аспектів навчання для школярів і студентів

Осві́тній диза́йн, навчальний дизайн, дизайн навчального середовища, педагогічний дизайн або дизайн навчання (англ. learning design, Instructional Systems Design, educational design, pedagogical design) — практика максимізації ефективності, дієвості й привабливості освіти та інших пов'язаних з цим аспектів навчання для школярів і студентів. Це включає плани і моделі навчання, спрямовані на досягнення цілей навчання унікальними способами. Розробка і опис координації та організації способів навчальної діяльності, які учні чи студенти виконують протягом навчального блоку (уроку, курсу, програми) для досягнення певних освітніх цілей, та інструментів і механізмів підтримки навчального процесу, називається освітнім дизайном.

Сом Наїду[1] з Університету Мельбурну (2003) дає наступне коротке пояснення терміна «освітній дизайн» — проектування освітнього середовища, пов'язане з плануванням освітніх заходів, які прив'язані до досягнення конкретних, заздалегідь визначених результатів навчання.

Освітній дизайн є систематичним і рефлексійним процесом трансформації теоретичних основ навчання у підготовку проєктів готових навчальних матеріалів, видів діяльностей, джерел інформації та оцінювання навчальних досягнень.

Традиційні підходи до навчання, як правило, засновані на безпосередній передачі знань у системі суб'єктів «вчитель-учень», при цьому вирішальне значення для процесу навчання мають: читання, мислення, обговорення, дослідження, способи розв'язання проблем, виконання навчальних завдань. Нові тенденції в освіті зосереджені на розробці способів навчальної діяльності, які створюють та розвивають знання, навички і відносини між учасниками освітнього процесу при розв'язанні життєвих проблем, дискусій і співробітництва між учнями (студентами).

Таким чином, педагоги у процесі проєктування навчального середовища визначають зміст навчання, необхідні ресурси, послідовність вивчення тем, характеристики і обмеження середовища навчання. Два основних моменти — складання навчальних програм і організація навчального процесу в освітньому дизайні є особливо важливими, оскільки вони узгоджують можливості сучасних технологій з освітніми потребами учнів та студентів.

Підтримка навчання ред.

У досягненні високої ефективності навчальної діяльності важлива роль «посередника у навчанні» (вчителі, самі учні або комп'ютер з відповідним програмним забезпеченням). «Посередник» формулює завдання, забезпечує контекст і засоби їх виконання, надає допомогу учням у виконанні завдань та інформує про їхні результати. Способи навчальної діяльності, через які планується досягнення відповідних результатів (цілей навчання), повинні бути ретельно узгоджені та упорядковані відповідно до визначених педагогічних принципів.

Цілі ред.

Освітній дизайн це:

  • підхід до організації процесу навчання, який призводить до збільшення навчального досвіду кожного учня чи студента;
  • процес консультацій та підтримки, який полегшує складання навчальних планів;
  • процес, який розширює попередній досвід викладання і розвинути фахові навички вчителя;
  • процес перегляду існуючих навчальних курсів і вдосконалення методик їх викладання.

Діяльність ред.

Освітній дизайн не тільки займається з вибором відповідних цілей і матеріальних ресурсів, необхідних для організації навчального процесу — слід брати до уваги і організаційні форми занять (класи, навчальні групи, команди тощо).

При підготовці дизайну навчального середовища варто звернути увагу три види діяльностей:

  • освітні завдання — пов'язані з вибором якісних завдань навчання — написання есе, виконання практичних та лабораторних робіт, підготовку структурованих обговорень і дискусій, діагностичних вправ, вирішення проблемних завдань, досліджень, виготовлення готових виробів тощо.
  • навчальні посібники та ресурси — проєктування та управління навколишнім середовищем в якому відбувається навчання. Це включає книги, статті, тематичні дослідження, вебсайти, різні програмні продукти. У більш загальному випадку це може включати все — від паперу і ручок до підручників, комп'ютерів, інтернету та інформаційних джерел, які він пропонує.
  • засоби для підтримки — ця сторона навчального дизайну приділяє більше уваги соціальному аспекту навчання, ніж просто увазі на фізичному середовищі. Хоча в завданнях освітнього дизайну не є встановлення певних соціальних відносин, він може (і повинен) створити умови для сприяння розвитку дружніх відносин усіх учасників навчання. До них належать плани, інструкції, процедури, інструкції.

Необхідність індивідуального підходу ред.

Використання як традиційних підходів, так і нових технологічних прийомів в освіті, викликало потребу в персоналізованому середовищі навчання, яке адаптоване до особливостей кожного учня чи студента. Відповідно до цього було розроблено адаптивні форми освітнього дизайну, які можуть забезпечити кожного суб'єкта навчального процесу освітнім контентом з урахуванням його запитів та індивідуальної освітньої траєкторії. Крім того, вони можуть бути повторно використані в різних класах, курсах і системах, дозволяючи викладачам використовувати раніше створені ними або їхніми колегами навчальні засоби, освітні проєкти чи їхні елементи в різних сценаріях навчання. Це дозволяє персоналізацію й адаптивне повторне використання навчальних матеріалів. В результаті, учні та студенти будуть взаємодіяти в освітньому середовищі, яке адаптоване до їх потреб та характеристик процесу навчання.

Існує необхідність в стандартизації та специфікації освітнього дизайну. Один з консорціумів електронного навчання — Instructional Management System Global Learning Consortium (IMS) надає такі специфікації.

Метою освітнього дизайну є розробка навчальних одиниць, які семантично та формально підходить для інтерпретації комп'ютерами.

Див. також ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. WikiEdProfessional eLearning Guidebook - WikiEducator. wikieducator.org (англ.). Процитовано 10 серпня 2018.