Вікіпедія

Оркестр Гленна Міллера

свінговий біг-бенд

Оркестр Гленна Міллера (англ. Glenn Miller Orchestra) — джазовий оркестр (біг-бенд), заснований Гленном Міллером у 1937 році. Після загибелі Міллера носить його ім'я, існує донині.

Glenn Miller Orchestra
Glenn Miller Orchestra with Larry O'Brien
Glenn Miller Orchestra with Larry O'Brien
Основна інформація
Жанр Джаз, Свиніг, Біг-бенд
Роки 1937—1950
1956 — н.ч.
Країна США
Мова англійська
Лейбл RCA Victor / Bluebird Records
Склад Гленн Міллер, Jack Lathropd, Ray Eberled, Paula Kellyd, Tex Beneked і Wilbur Schwartzd
www.glennmillerorchestra.com
Оркестр Гленна Міллера у Вікісховищі

Історія ред.

 
Glenn Miller Orchestra, 1940—41
from Ray Anthony's website (who is still alive!)

Особливу популярність цей біг-бенд отримав за звучання і композиції які запам'ятовуються, вони стали класикою оркестрового джазу та хітами стилю свінг. Серед них такі легендарні нині і вічнозелені теми, як Moonlight Serenade, In the Mood, Tuxedo Junction, Chattanooga Choo Choo і i've Got a Gal in Kalamazoo. Міллеру і його колегам по колективу належить авторство ряду нововведень і характерних прийомів в аранжуванні та виконавської практики великих джаз-оркестрів. Разом зі своїм керівником миллеровский бенд знімався (і брав участь у запису саундтреків) у фільмах «Серенада сонячної долини» (1941) і «Дружини оркестрантів» (1942).

Після загибелі Міллера під час перельоту з Лондона в Париж 15 грудня 1944 року оркестр перейшов під управління співака і саксофоніста Текса Бенеке (англ. Tex Beneke), найближчого друга Міллера. Через кілька років спадкоємці Міллера розпрощалися з Бенеке і після невеликої паузи найняли в 1956 р. нового керівника — Рея Маккінлі, барабанщика з військового музичного колективу Міллера.

З тих пір оркестр продовжує записувати і виконувати композиції під управлінням різних диригентів, серед яких були знамениті кларнетисти Бадді ДеФранко і Пинатс Хако. Найбільш тривалий період — двічі у 80-х рр. і далі до кінця першої декади нового століття оркестр очолювався тромбоністом Ларрі О'Брайеном. Однією з найбільш помітних робіт цього часу став запис альбому різдвяних мелодій у миллеровскому стилі. У 2012 р. колектив перейшов під керування крунера Ніка Хильшера.

Три оркестри ред.

Через неможливість фізично представити публіці надзвичайно популярну музику Гленна Міллера на всій земній кулі всім бажаючим — існують ще три ліцензійних оркестру, які поділили сфери компетенцій в питанні гастролей по країнам Старого Світу. Glenn Miller Orchestra UK[1] під управлінням Рея Маквея (Ray McVay) — існує з 1985 року, Glenn Miller Orchestra (Scandinavia) під управлінням Яна Слотенаса (Jan Slottenas) — отримав ліцензію 1 липня 2010 року і, нарешті, Glenn Miller Orchestra Europe під управлінням Віла Салдена (Wil Salden) — існує з 1990 року . Зокрема, по Україні, по Росії та іншим пострадянським країнам гастролює останній колектив, який має виключне право c 2007 року виступати на цих територіях[2] — за цей час їми надано майже 200 концертів.[3][4][5]

Твори ред.

Знамениті музичні композиції з репертура оркестру Гленна Міллера:

  • В настрої / англ. «In the Mood»,
  • Перехрестя «Смокінг» / англ. «Tuxedo Junction»,
  • Пісня «Потяг на Чаттанугу» (Чаттануга Чу-чу) / «Chattanooga Choo Choo[en]» з фільму "Серенада Сонячної долини".
  • Серенада місячного світла (Мунлайт серенэйд) / англ. «Moonlight Serenade», Гленн Міллер.
  • Маленький коричневий глечик / англ. «Little Brown Jug»,
  • Pennsylvania 6-5000 / англ. «Pennsylvania 6-5000».

Склад оркестру на 2009 р. ред.

  • Ларрі О'брайен, тромбон, диригент
  • Джулія Річ, вокал
  • Райн Гарфі, вокал
  • Кевін Шихан, альт саксофон (перший)
  • Брайан Венте, альт саксофон
  • Скотт Ван Домель, тенор саксофон
  • Грегорі Пфлю, тенор саксофон
  • Філ Лоренц, баритон, альт/саксофон і кларнет.
  • Ешлі Хол, труба (перша)
  • Стефен Форс, труба
  • Джо Бадачевськи, труба
  • Кайл Симпсон, труба
  • Джордж Реньє III, тромбон (перший)
  • Кріс Фортнер, тромбон
  • Стів МакКалум, тромбон (третій)
  • Джейсон Беннет, бас-тромбон
  • Натаніель Шафер, піаніно
  • Джастін Уотт, ударні
  • Барт Делані, бас

Примітки ред.

  1. ↑ «Лучшее джазовое шоу всех времен»??! // Полный джаз, вып. #39(97), 22 ноября 2000 г.(рос.)
  2. ↑ Licensed Territories
  3. ↑ Европейский оркестр Гленна Миллера дал концерт в Доме музыки | Культура | Видео новости на Newstube.ru(рос.)
  4. ↑ Вечный фанат Гленна Миллера - Нижегородские новости(рос.)
  5. ↑ Джаз-клон Гленна Миллера // СЕГОДНЯ.ua, 23 ноября 2008

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оркестр Гленна Міллера
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оркестр_Гленна_Міллера&oldid=41073040