Оптичний неруйнівний контроль заснований на взаємодії електромагнітного випромінювання з контрольованим об'єктом і реєстрації результатів цієї взаємодії.

Загальний опис ред.

Методи, які стосуються оптичного неруйнівного контролю (НК) по ГОСТ 24521-80, різняться довжиною хвилі випромінювання або їх комбінацією, способами реєстрації та обробки результатів взаємодії випромінювання з об'єктом. Загальним для всіх методів є діапазон довжин хвиль електромагнітного випромінювання, який становить 10 9 ... 10 3 м (3 • 10 -8 ... 3 • 10 -10 Гц) і охоплює діапазони ультрафіолетового (УФ), видимого (ВІ ) ((3,8 ... 7,8) • 10 ~ 7 м) і інфрачервоного (ІЧ) випромінювання, а також інформаційні параметри оптичного випромінювання, якими є просторово-часовий розподіл його амплітуди, частоти, фази, поляризації і ступеня когерентності . Зміна цих параметрів при взаємодії з об'єктом контролю відповідно до основних фізичними явищами (інтерференції, поляризації, дифракції, заломлення, відображення, розсіювання, поглинання і дисперсії випромінювання), а також зміни характеристик самого об'єкта в результаті ефектів люмінесценції, фото пружності, Фотохромізм та ін. використовують для отримання дефектоскопічної інформації. Оптичне випромінювання - це електромагнітне випромінювання, виникнення якого пов'язане з рухом електрично заряджених частинок, переходом їх з більш високого рівня енергії на нижчий. При цьому відбувається випущення світлових фотонів.

Основними кількісними показниками, що характеризують оптичне випромінювання, є такі параметри:

 • швидкість поширення оптичного випромінювання у вакуумі ;
 • потужність потоку випромінювання.

Оптичні методи НК поділяють на три групи. До першої групи входять візуальний і візуально-вимірювальний методи, які є найбільш простими і доступними, мають найбільше поширення і обов'язкові для застосування при діагностуванні технічних пристроїв і об'єктів всіх типів. До другої групи належать фотометричний, денсіметричний, спектральний і телевізійний методи, які засновані на результатах вимірювань з використанням електронних приладів. До третьої групи належать інтерферометричний, дифракційний, фазово-контрастний, рефрактометричний, поляризаційний, стробоскопічний і голографічний методи, які використовують хвильові властивості світла і відрізняються найвищою точністю вимірювання - з точністю до десятих часток довжини хвилі випромінювання.

Див. також ред.

Література ред.

  • Епифанцев Б. Н., Гусев Е. А., Матвеев В. И., Соснин Ф. Р. «Неразрушающий контроль. Книга 4. Контроль излучениями» Под. ред. Сухорукова В. В. — М.: Высшая школа, 1992. (рос.)
  • Стороженко В. К., Вавилов В. П. и др. Неразрушающий контроль качества промышленой продукции активним тепловим методом. — К.: Техніка, 1988.
  • Викторов В. А., Лункин Б. В., Совлуков А. С. Радиоволновые измерения параметров технологических процесов. — М.: Энергоатомиздат, 1989. (рос.)
  • Приборы для неразрушающего контроля материалов и изделий. Т. 1 и 2. Под ред. Клюева В. В. — М.: Машиностроение, 1986. (рос.)
  • Лабораторний практикум з дисципліни «Оптичний, тепловий та радіохвильовий контроль». — Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1997.
  • Методичні вказівки для виконання курсового проекту з дисципліни «Оптичний, тепловий та радіохвильовий контроль». — Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1997.
  • Маєвський С. М., Бабак В. П., Щербак Л. М. Основа побудови систем аналізу сигналів у неруйнівному контролі: Навч. посібник для студ. вузів, які навчаються за спец «Фізичні методи та прилади інтроскопії». — К.: Либідь, 1993. — 200 с.
  • Храмов В. А. Первинні вимірювальні перетворювачі вимірювальних приладів і автоматичних систем: Навч.посібник. — К.: Вища школа, 1998. — 527 с.
  • Бабак В. П., Хандецький В. С., Шрюфер Е. Обробка сигналів: Підручник для студ. техн. спец, вузів. — К.: Либідь, 1999. — 496 с.
  • Бублик Г. Ф. Фізичні процеси в приладах і системах: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1997.-200 с.
  • Білокур І. П. Основи дефектоскопії: Підручник. — К.: «Азимут-Україна», 2004. — 496 с.
  • Білокур І. П. Елементи дефектоскопії при вивченні неруйнівного контролю. — К.: НМК ВО, 1990. — 252 с.
  • Алешин Н. П., Лукачев В. Г. Ультразвуковая дефектоскопия. — Минск: Высшая школа, 1987. — 271 с.
  • Королев М. В., Карпельсон А. Е. Широкополосные ультразвуковые пьезопреобразователи. — М.: Машиностроение, 1982. — 220 с.
  • Ермолов И. И. Теория и практика ультразвукового контроля. — М.: Машиностроение, 1981. — 240 с. (рос.)