Опера Бастилія
Опера Бастилія (фр. opéra de la Bastille, або opéra Bastille) — оперний театр у Парижі. Входить до складу громадсько-комерційного підприємства «Паризька національна опера».
| Опера Бастилія | |
| Дата створення / заснування | 1990 |
|---|---|
 | |
 | |
| Названо на честь | Площа Бастилії |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[1] |
| Адміністративна одиниця | Quartier des Quinze-Vingtsd[1] |
| Розташовано на вулиці | Площа Бастилії |
| Власник | Державна паризька опера |
| Дата офіційного відкриття | 14 липня 1989 |
| Замінено спорудою | Бастильський вокзал |
| Орендар | Державна паризька опера |
| Місткість | 2745 |
| Статус спадщини | Remarkable Contemporary Architectured[2] |
| Кількість підписників у соціальних мережах | 267 742 і 132 000 ± 999[3] |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Опера Бастилія у Вікісховищі | |
Координати: 48°51′07″ пн. ш. 2°22′14″ сх. д. / 48.851944444472216844° пн. ш. 2.37055555558333353° сх. д.
Історія ред.
У 1982 році президент Франсуа Міттеран ухвалив рішення про будівництво в Парижі нової опери, «сучасної та популярної», що несе класичну музику в маси, з чим Опера Гарньє вже не справлялася.
Місцем будівлі обрали колишній Бастильський вокзал (gare de Paris-Bastille), який служив місту з 1859 по 14 грудня 1969, що знаходився між Ліонської та Шарантонської вулицями (la rue de Lyon et la rue de Charenton) з боку площі Бастилії.
У 1983 році було організовано конкурс на найкращий архітектурний проект опери. Його виграв 10 листопада 1984 канадо-уругвайський архітектор Карлос Отт.
1984 року розпочато демонтаж Бастильського вокзалу, який служив після свого закриття майданчиком різних виставок. Нова будівля на площі Бастилії була зведена Карлосом Оттом у 1989 році.
13 липня 1989 року — у двохсоту річницю взяття Бастилії — Опера урочисто відкрилася виставою у постановці Боба Вілсона «Ніч перед ранком» (La Nuit avant le jour). Але на постійній основі театр почав працювати тільки з 17 березня 1990, поставивши оперу Берліоза «Троянці».
Перші роки роботи зали були відзначені постійними збоями автоматизованого управління сценічних механізмів, що зазвичай для нових театрів, але що, проте, вилилося в кілька скандалів. Зроблений ремонт, здійснений без закриття театру, дозволив досягти задовільного функціонування всього механічного обладнання.
Через дуже швидке зношування фасаду будівлі держава затіяла судовий процес проти підрядників, звинувативши їх у недоброякісній роботі. Ця тривала тяганина, яку держава виграла тільки в 2007 році, не дозволяла до цього оновлювати облицювання будівлі, що прийшло в занепад.
Місткість залів ред.
- Великий зал на 2703 місця.
- Амфітеатр на 450 місць.
- Студійна зала на 237 місць.
- Зал Гуно (salle Gounod) для репетицій оркестру.
Примітки ред.
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ https://www.culture.gouv.fr/Media/Medias-creation-rapide/Label-ACR-Metropole-du-Grand-Paris.pdf
- ↑ YouTube Application Programming Interface
