Партицький Омелян Йосипович

український галицький вчений-мовознавець, етнограф, історик, педагог, громадський діяч
(Перенаправлено з Омелян Партицький)

Омеля́н Йо́сипович Парти́цький (28 травня 1840, Тейсарів — 1 лютого 1895, Львів) — український учений-мовознавець, етнограф, історик, педагог, громадський діяч.

Омелян Партицький
Омелян Партицький
Народився28 травня 1840(1840-05-28)
с. Тейсарів (нині Жидачівський район, Львівська область)
Помер1 лютого 1895(1895-02-01) (54 роки)
Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Національністьукраїнець
Діяльністьмовознавець, етнограф, історик, педагог
Сфера роботипедагогіка[2], літературознавство, етнографія[2], історія і мовознавство[2]
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Мова творівукраїнська

CMNS: Партицький Омелян Йосипович у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

ред.

Народився в селі Тейсарові[3][4] (пізніше — Жидачівського повіту, від 17 липня 2020 — Стрийського району) в сім'ї священника о. Йосипа Партицького (нар. 1804[5][6], пароха в Тейсарові з 1825 по 1879 рік).

Дуже рано покинув батьківську хату. Початкову освіту здобув у місті Стрию. Вчився в Бернардинській гімназії[7], Львівській духовній семінарії,[8] у Львівському університеті, який закінчив у 1863 (за іншими даними, в 1864[8]) році. Іспити склав на відмінно; одержав три дипломи: етнографа, історика, педагога і мовознавця української літератури. Викладав у Чернівцях, цісарсько-королівській Тернопільській гімназії (вчитель української та класичних мов,[8] 1864—1868 рр.), Академічній ґімназії у Львові (1868—1871 рр.), Львівській учительській семінарії (1871—1895 рр.).

У Тернополі разом з Володимиром Лучаковським, Василем Ільницьким, Євгеном Згарським створив літературний гурток.[8]

Один з лідерів народовецького руху в Галичині, редактор «Газети шкільної» (видавав власним коштом,[8] 1875—1879 рр.), «Зорі» (двотижневик, заснував, шість років видавав власним коштом[9] 1880—1885 рр.).

Автор підручників з мови, літератури, видав «Нѣмєцко-руский словаръ», «Старинну історію Галичини» (1894 р.). Переклав «Слово о полку Ігоревім» (1884 р.).

Сповідував ідеї «народовців», один із засновників, почесний член культурно-освітньої організації «Просвіта», заступник голови першого головного відділу товариства, 1874 року виконував його обов'язки. 1875 року — делегат від головного виділу на заснуванні першої філії «Просвіти» в селі Бортниках Бібрецького повіту (сучасний Жидачівський район).

Разом з Анатолем Вахнянином видавав у 1877—1879 роках «Письмо з Просвіти». Під його впливом частина студентської молоді змінювала погляди з москвофільських на народовські (зокрема Володимир Масляк[10]). Матеріально підтримував студентську молодь, зокрема Івана Франка.[8]

Для покращення здоров'я в останні роки життя їздив на лікування до Одеси[7], відпочивав і лікувався в Карлових Варах (Карлсбаді, зокрема в 1894 році)[11].

Раптово помер[7] 1 лютого 1895 року у Львові[12][13]. Похований на 14 полі Личаківського цвинтаря.

Творчість

ред.

1863 року в літературному збірнику «Галичанинъ» надруковано твір Омеляна Партицького, написаний народною мовою,— «Червона Русь в часах передісторичних». У цьому збірнику опублікував статтю про походження Руси, надрукував дві поезії; статті започаткували працю як історика над історією Руси. 1884 року друком вийшла величезна студія «Старинна історія Галичини».

Збирав етнографічні матеріали, помістив у «Правді» — 1868 р.: «З уст народна: гагілки, коляди», у «Газеті шкільній» за 1877 р.: «Заговори у Русиків», «Рахманьский Великдень».

У 1875—1879 рр. надрукував ряд статей про виховання: «Гадки про виховання домашнє» (1877), «Листи о вихованню» (1879), працював у комісії з видання шкільних книжок. Видав гарно укладені читанки для народних шкіл, працював над граматиками: «Руска читанка для нижчих кляс середніх шкіл» (1871), «Руский буквар для шкіл людових» (1876), «Руска читанка для третьої кляси шкіл народних»(1878), «Граматика руского язика для ужитку в школах людових»(1880).

Видання граматики 1880 року з погляду методики вважалося одним із найкращих видань граматик «рускої (української) мови» того часу.

Вшанування пам'яті

ред.

У рідному селі Тейсарові:

  • коштом односельців перед школою встановлено пам'ятник Омеляну Партицькому;
  • його іменем названа одна з вулиць села.

У Жидачеві:

  • ґімназія Жидачева (Удеча) названа його іменем.

Примітки

ред.
  1. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 203. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1842 [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli, 1842. — P. 32, 275. (лат.)
  4. Іноді — село Тейсарова, див.: Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система.
  5. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1842 [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli, 1842. — P. 32. (лат.)
  6. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1878 [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Leopoli, 1878. — P. 101. (лат.)
  7. а б в Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 січня 2013.
  8. а б в г д е Пиндус Б., Ханас В. Партицький Омелян Йосипович… — С. 33.
  9. [1] [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.]К. Тищенко. «Скандинавщина в давній Руси»: погляд із сучасности
  10. Боднарук І. Бучацький Парнас // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 101.
  11. Karlsbader Kurliste [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]. — 1894. — № 359. — S. 2. (нім.)
  12. Дзвін. — 1995. — С. 149.
  13. Є інші дати: 20 січня (див.: Пиндус Б., Ханас В. Партицький Омелян Йосипович… — С. 33.), 21 січня (див.: Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система).

Джерела

ред.

Посилання

ред.