Олімпія Боронат
Олі́мпія Борона́т (італ. Olimpia Boronat, пол. Olimpja Boronat, у деяких джерелах зустрічається написання прізвища «Баронат»[1]; 25 березня 1867, Генуя — 24 жовтня 1933, Варшава) — оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано), видатна представниця італійської вокальної школи. Завдяки активній гастрольній діяльності була добре відома в Російській імперії, зокрема, багато разів виступала в українських містах.
| Олімпія Боронат | |
|---|---|
| Olimpia Boronat | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 березня 1867 |
| Місце народження | Генуя |
| Дата смерті | 24 жовтня 1933 (66 років) |
| Місце смерті | Варшава |
| Роки активності | з 1886 |
| Громадянство | Італія, Польща |
| Професія | оперна співачка |
| Співацький голос | сопрано |
| Інструменти | вокал[d] |
| Діти | Leon Rzewuskid |
Біографія ред.
Олімпія Боронат народилася 25 березня 1867 року в Генуї у сім'ї італійського військового. Навчалася у Міланській консерваторії, дебютувала у 1889 році в Неаполі. Виступала на багатьох оперних сценах в Італії (зокрема, у театрі «Ла Скала»), в Іспанії, в кількох країнах Південної Америки.
Перший її виступ на теренах Російської імперії відбувся в Одесі у сезоні 1890/1891 років. У наступному сезоні Олімпія Боронат гастролювала в Санкт-Петербурзі. У 1893 році вийшла заміж за польського аристократа, графа Адама Вітольда Ржевуського (1869–1939) і тимчасово припинила виступи. Знову повернулася на сцену у 1902 році, вже будучи матір'ю двох синів і трьох дочок; деякий час співпрацювала з оперною трупою Санкт-Петербурзької консерваторії. Маєтки чоловіка тісно поєднали її з Україною. До 1914 року співачка регулярно і з великим успіхом виступала у Києві (зокрема, на сценах Міського театру та «Шато-де-Фльор»), Одесі, Харкові.
З 1914 року утримувала школу співу у Варшаві. Востаннє виступила на сцені 1922 року у благодійному концерті.
Померла у Варшаві 24 жовтня 1933 року, похована на Повонзківському цвинтарі[2].
Творчість ред.
Олімпія Боронат являла своїм співом яскравий приклад італійського бельканто, надаючи в оперних виступах перевагу вокальній майстерності над акторською грою.
Найкращі партії:
- Розіна («Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні);
- Джульєтта («Ромео і Джульєтта» Шарля Гуно);
- Віолетта («Травіата» Джузеппе Верді);
- Ельвіра («Пуритани» Вінченцо Белліні);
- Офелія («Гамлет» Амбруаза Тома).
Співаючи в Росії партію Розіни, часто використовувала у якості вставного номеру романс Олександра Аляб'єва «Соловей».
|
«Великим успіхом користувалися майже щорічні гастролі відомої співачки, колоратурного сопрано Олімпії Боронат. Італійка за походженням, вона була не лише співачкою, але й поміщицею Київської губернії. Хто її бачив в 1911–1913 роках, був вражений, коли в «Севільському цирульнику» на сцену «випорхувала» Розіна, квадратна дама вагою ніяк не менше ста кілограмів (шести пудів з лишком). Та дуже швидко глядача відводив убік слухач. Останній перемагав і з піднесеною увагою слухав знаменитого аляб'євського «Солов'я», не помічаючи багатьох покалічених уславленою італійкою російських слів. А чи можна забути «зворушливу» картину, коли в «Травіаті» велетенськи могутня Віолетта — Боронат умирає від злих сухот. Комічність сцени звертала на себе увагу дуже ненадовго, — вокальна майстерність артистки змушувала вірити в неможливу правдивість ситуації».[3] | 
|
Примітки ред.
- ↑ Пружанский А.М. Отечественные певцы. 1755–1917. Часть первая. — С.50.
- ↑ Генеалогічний сайт Sejm-Wielki (Польща). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ Григор'єв Григорій. У старому Києві. – С. 130, 131.
Література ред.
- Пружанский А. М. Отечественные певцы. 1750–1917: Словарь. Часть первая. — Москва: Сов. Композитор, 1991. — С.50, 51.(рос.)
- Левик С. Ю. Записки оперного певца. 2-е изд. — Москва: Искусство, 1962. — С.137–139.(рос.)
- Григор'єв Григорій. У старому Києві: Спогади. — К.: Радянський письменник, 1961. — С.130, 131.