Олімпі́йський вого́нь — один із символів Олімпійських ігор. Його запалюють у місті проведення ігор під час відкриття — і він горить до їх завершення.

Зимові Олімпійські ігри. Солт-Лейк-Сіті, 2002

Історія ред.

Традиція запалювати Олімпійський вогонь існувала в Стародавній Греції під час проведення античних Олімпійських ігор. Олімпійський вогонь служив згадкою про подвиг Прометея, що за легендою викрав вогонь у Зевса та подарував його людям.

Відбувалась церемонія запалювання олімпійського вогню біля храму Гери в Олімпії. Поновив його П’єр де Кубертен у 1912 р. Смолоскип запалюють в Олімпії спрямованим пучком сонячного проміння, утвореного увігнутим дзеркалом. Олімпійський вогонь символізує чистоту, прагнення досконалості і боротьбу за перемогу, а також мир і дружбу[1]

1928 року традицію відроджено. Вона зберігається досі. Під час Олімпійських ігор 1936 року, що відбулися в Берліні, вперше проведено естафету Олімпійського вогню. Понад 3 000 бігунів брали участь у пронесенні смолоскипа з Олімпії до Берліна.

На Зимових Олімпійських іграх вогонь запалювався і 1936 року, і 1948 року, але естафету вперше провели тільки 1952 року — перед Олімпійськими іграми в Осло. Однак вона стартувала не з Олімпії, а з Моргедалі (Норвегія).

Напередодні Пекінської Олімпіади 24 березня 2008 року в Олімпії під час урочистої театралізованої церемонії вогонь запалила Марія Нафпліоту в ролі головної жриці. 31 березня олімпійський вогонь доставлено в Пекін, де почався і закінчився маршрут естафети, що тривав 130 днів.

ЦІКАВО ЗНАТИ[2][1][2]

- Під час передавання вогню в олімпійській естафеті  використовують смолоскип

- Доправляють олімпійський вогонь з Олімпії до великої чаші олімпійського стадіону -  смолоскиповою естафетою.

-  У 1934 р. на сесії МОК, Афіни (Греція). вирішили проводити смолоскипові естафети від стародавньої Олімпії до олімпійського стадіону.

- Ідея проведення смолоскипної естафети олімпійського вогню  належить професорові Карлу Діємму.

- На Олімпійських іграх 1936 р., Берлін (Німеччина) започаткували традицію смолоскипової естафети олімпійського вогню?

- Символічне випускання голубів супроводжує запалювання олімпійського вогню в головній чаші Олімпійського стадіону.  Уперше випустили в небо голубів як символ миру на ІХ Олімпійських іграх 1928 р.

- У Мексику олімпійський вогонь був доставлений  за маршрутом каравел Христофора Колумба?

-  Вперше олімпійський вогонь потрапив з Європи в Азію у 1964 р

- Щоб дістатися столиці Ігор Олімпіади 1948 р. у Лондоні (Велика Британія) олімпійський вогонь здійснив першу морську подорож. , Вогонь перетнув затоку Ла-Манш на кораблі ВМС Великої Британії.

- У 1952 р. перед  Літньою Олімпіадою в Гельсинкі смолоскип, запалений на землі Еллади, вперше піднявся  у повітря. У Фінляндію його доставили літаком. І 19 липня спортсмен, якого спеціально не оголошував диктор  з'явився з смолоскипом на стадіоні. Але по характерній манері бігу усі впізнали великого П. Нурмі (56 років), володаря дев'яти золотих олімпійських медалей.  Перед запаленням вогню  П. Нурмі передає смолоскип ще одній живій легенді фінського спорту Ханнесу Колехмайнену, володарю чотирьох золотих та одної срібної олімпійських нагород, який і запалює во­гонь у чаші. https://issuu.com/olympicua/docs/voloshin.С.127

- Наступну повітряну подорож олімпійський вогонь здійснив через чотири роки – у шахтарській лампі його привезли до Австралії.[3]

- Напередодні Зимових ігор 1952 року в Осло естафета почалась біля каміна в будинку-музею Сондре Норгейма. Так норвежці вшанували основоположника лижного спорту у своїй країні. Уся естафета була лижною.

-  За час своєї історії олімпійський вогонь здійснив космічну подорож. У 1976 р., Монреаль (Канада).. Спеціальний прилад перетворив іонізовані частинки полум’я в імпульс, який передали через Атлантику за допомогою космічного супутника. У Канаді сигнал перетворили назад у полум’я.  

- На зимову Олімпіаду в Альбервілле у 1992 році олімпійський вогонь летів надзвуковим “Конкордом”. Через два роки організатори Ігор у Ліллехаммері вперше використали в естафеті не тільки оленячу упряжку та парашут, а й інвалідний візок.

- Перед Олімпіадою 1996 року в Атланті олімпійський смолоскип вперше побував у космосі. Щоправда, з міркувань безпеки, вогонь на орбіті не запалювали.

- У 2000 р., Сідней (Австралія) поблизу Великого бар’єрного рифу вогонь здійснив першу підводну подорож. Австралійський біолог Венді Крейг-Дункан несла спеціально розроблений олімпійський смолоскип, який горів під водою, на морському дні Ажинкурського рифу, біля узбережжя австралійського штату Квінсленд.

- Головною і найяскравішою подією всього маршруту естафети вогню Ігор XXIX Олімпіади, яка відбулася в Пекіні, стало досягнення найвищої вершини світу — гори Еверест, висотою 8 848 м над рівнем моря. Олімпійський вогонь альпіністи доставили на вершину в спеціальних капсулах, розроблених для збереження полум'я в умовах низьких температур і розрідженого повітря.

- У 2006 році перед Зимовою Олімпіадою в Турині олімпійський вогонь прокатався  на венеційській гондолі та боліді “Феррарі”. Вогонь пекінської Олімпіади досяг найвищої вершини світу – гори Еверест.[4]

У 2004 році відбулася перша Всесвітня смолоскипна естафета, яка тривала 78 днів. Олімпійський вогонь подолав дистанцію у більш, ніж 78 тисяч кілометрів, побувавши у руках 11400 учасників дійства. Естафета вперше пройшла Африкою і Південною Америкою, відвідала усі міста-господарі попередніх ігор і закінчила свій шлях в Афінах – столиці Літніх Ігор 2004.

У 2006 році перед Зимовою Олімпіадою в Турині олімпійський вогонь прокатався на венеційській гондолі та боліді “Феррарі”. Вогонь пекінської Олімпіади досяг найвищої вершини світу – гори Еверест.

Персоналії, що отримали право запалити олімпійський вогонь ред.

Літні Олімпійські ігри ред.

рік місто/країна смолоскипоносець спеціалізація
1936 Берлін   Німеччина Фріц Шильген Легка атлетика
1948 Лондон   Британія Джон Марк Легка атлетика
1952 Гельсінкі   Фінляндія Пааво Нурмі Легка атлетика
1956 Мельбурн   Австралія Рон Кларк, в Стокгольмі — Ханс Вікне Легка атлетика
1960 Рим   Італія Джанкарло Періс Легка атлетика
1964 Токіо   Японія Сакаї Йосінорі Студент, який народився 6 серпня 1945 року,
в день атомного бомбардування Хіросіми
1968 Мехіко   Мексика Норма Енрікета Басіліо де Сотело Легка атлетика
1972 Мюнхен   Німеччина Гюнтер Зан Легка атлетика
1976 Монреаль   Канада Стефан Префонтен та Сандра Гендерсон Спортсмени у віці 18 та 16 років,
уособлення олимпійської зміни
1980 Москва   Радянський Союз Сергій Бєлов Баскетбол
1984 Лос-Анджелес   Сполучені Штати Рафер Джонсон Десятиборство
1988 Сеул   Корея Чон Сун-Ман, Кім Вон-Тхак, Сон Мі-Чун Легка атлетика
1992 Барселона   Іспанія Антоніо Реболло Стрільба з лука
1996 Атланта   Сполучені Штати Мохаммед Алі Бокс
2000 Сідней   Австралія Кеті Фрімен Легка атлетика
2004 Афіни   Греція Ніколаос Какламанакіс Віндсерфінг
2008 Пекін   Китай Лі Нін Спортивна гімнастика
2012 Лондон   Британія Келлум Ейрлі, Джордан Дакітт, Дезіре Генрі, Кеті Кірк,
Кемерон МакРічі, Ейдан Рейнольдс, Адель Трейсі[3]
Сім підлітків у віці від 16 до 19 років,
висунутих відомими британськими спортсменами
2016 Ріо-де-Жанейро   Бразилія Вандерлей ді Ліма Легка атлетика
2020 Токіо   Японія Наомі Осака Теніс
2024 Париж   Франція
2028

Зимові Олімпійські ігри ред.

рік місто/країна смолоскипоносець спеціалізація
1952 Осло   Норвегія Ейгіл Нансен Онук Фрітьофа Нансена
1956 Кортіна-д'Ампеццо   Італія Гвідо Каролі Ковзанярський спорт
1960 Скво-Веллі   Сполучені Штати Кеннет Хенрі Ковзанярський спорт
1964 Інсбрук   Австрія Йозеф Рідер Гірськолижний спорт
1968 Гренобль   Франція Ален Кальма Фігурне катання
1972 Саппоро   Японія Хідекі Такада Школяр
1976 Інсбрук   Австрія Йозеф Файстмантль та Крістль Гаас Санний спорт
1980 Лейк-Плесід   Сполучені Штати Чарльз Морган Керр Доктор психології
1984 Сараєво   Югославія Сандра Дубравчич Фігурне катання
1988 Калгарі   Канада Робін Перрі Школярка
1992 Альбервіль   Франція Мішель Платіні та Франсуа-Сірілл Гранж Футболіст та школяр із Савойї
1994 Ліллехаммер   Норвегія Хокон VII Кронпринц Норвегії
1998 Нагано   Японія Мідорі Іто Фігурне катання
2002 Солт-Лейк-Сіті   Сполучені Штати Олімпійська збірна США 1980 року Хокей із шайбою
2006 Турин   Італія Стефанія Бельмондо Лижні перегони
2014 Ванкувер   Канада Вейн Ґрецкі, Катріона Лемей-Доан, Стів Неш,
Ненсі Грін, Рік Хансен
Хокей із шайбою, Ковзанярський спорт, баскетбол,
гірськолижний спорт, паралімпієць
2014 Сочі   Росія Ірина Родніна, Владислав Третьяк Фігурне катання, Хокей із шайбою
2018 Пхьончхан   Корея Кім Йон А Фігурне катання
2022 Пекін   Китай Чжао Цзявен, Дінігір Йіламуцзян Лижні перегони, Лижне двоборство
2026

Виконавиці ролі Олімпійської верховної жриці ред.

 
Марія Нафпліоту (в центрі) під час церемонії запалення олімпійського вогню,
Олімпія, 2008 рік
рік/роки акторка[4]
1936 Кула Пратсіка
1948 Марія Ангелукопулу
1952 Ксантіппі Піхеон-Теологіті
1956-1964 Алека Кацелі
1968-1980 Марія Мосхоліу
1984-1988 Катерині Дідаскалу
1992-1998 Марія Памбукі
2000-2006 Талія Прокопіу
2008 Марія Нафпліоту
2010-2012 Іно Менегакі[5]
з 2014 Катерині Леху

Примітки ред.

  1. Булатова Марія Михайлівна (2011). Енциклопедія олімпійського спорту (укр.). Київ: Оліипійська література. с. 119. ISBN 978-966-8708-14-5. 
  2. М. М. Булатова (2011). Енциклопедія олімпійського спорту (укр.). Київ: Олімпійська література. с. 119 – 123. ISBN 978-966-8708-14-5. 
  3. Вогонь Олімпійських ігор запалено у Лондоні. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 28 липня 2012. 
  4. Retrospect of High Priestesses who have lit the Olympic Flame. Архів оригіналу за 8 липня 2010. Процитовано 16 лютого 2010. 
  5. Olympic flame for London Games lit in Greece, May 10, 2012, washingtontimes.com. Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 30 вересня 2013. 

Посилання ред.