Вікіпедія

Ільків Ольга Фаустинівна

(Перенаправлено з Ольга Ільків)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ільків.

Ольга Фаустинівна Ільків («Роксоляна», «Ольга Звіробій»; 21 червня 1920, Стрий — 6 грудня 2021, Львів) — зв'язкова Романа Шухевича. Політв'язень, 14 років провела в радянських в'язницях. Указом Президента України від 17 січня 2008 р. № 32 Ольга Ільків нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня[1]. Член Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з 2015 року[2] та Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби.

Ільків Ольга Фаустинівна
Народилася 21 червня 1920(1920-06-21)
м. Стрий, Польська республіка
Померла 6 грудня 2021(2021-12-06) (101 рік)
м. Львів
Громадянство  УНР → СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українка
Діяльність поетка, письменниця
Відома завдяки зв'язкова Романа Шухевича
Alma mater Стрийська гімназія
Український інститут для дівчат у Перемишлі
Ярославська гімназія
Львівський медінститут
Посада провідниця жіночої мережі ОУН Львова
Партія ОУН
Батько Фаустин Ільків
Мати Розалія Коцур
У шлюбі з Володимир Лико («Данило»),
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Могила Ольги Ільків на полі 86а Личаківського цвинтаря

Життєпис ред.

 
Зліва на право Марта Пашківська, Ірина Савицька та Ольга Ільків
 
Ольга Ільків, 30 червня 2007 р.

Народилася в родині Фаустина Ільківа та Розалії Ільків (у дівоцтві — Коцур). 1933 року закінчила народну школу та вступила до Стрийської гімназії. Улітку 1934 року виїхала до мами, яка раніше розлучилася з батьком, у Варшаву. Брала приватні уроки, зокрема у соратників Симона Петлюри. Математики навчав Іван Макух — міністр ЗУНР. Згодом навчалася у Українському інституті для дівчат у Перемишлі (1936—1939), там вступила до «Пласту».

У Кракові після закінчення курсів від Ярославської гімназії склала матуру (1940). Узимку 1941 р. вступила в ОУН. Після короткого вишколу була нелегально переправлена через «зелену границю» до Львова, де 24 липня 1941 р. скерована в похідну групу на Житомирщину. Однак після здійснених гестапо арештів членів ОУН у Львові похід скасували. Відтак Ільків працювала в Головній дирекції «Львівської залізниці» друкаркою. На свої документи діставала квитки для оунівців.

До окупації Львова більшовиками навчалась у Львівському медінституті та відвідувала курси косметики. З 1942 р. — провідниця жіночої мережі ОУН Львова. 27 квітня 1943 р. взяла шлюб у храмі Преображення Господнього у Львові з Володимиром Ликотою («Данилом»)[3], керівником Стрийського Проводу ОУН (загинув 17 березня 1948 р.). Маму Олі на Різдво 1945 р. заарештували в помешканні при вул. Колонтая, 6 (тепер М. Менцинського) у Львові. Після звільнення Розалію переселили в кімнату без вигод, тому що її чотирикімнатне помешкання віддали заступникові начальника в'язниці НКВС № 4 (Бригідки).

З 1945 р. перебувала в підпіллі, працювала в жіночій мережі ОУН. 11 липня 1946 р. в селі Конюхів Стрийського району народила дочку Дзвениславу. У Княгиничі «Роксоляна» прибула 12 жовтня 1946 р. разом із мамою та дочкою. Там із «Монетою» облаштували конспіративне помешкання для Романа Шухевича. Ольга Ільків сприяла організації підпільної «хати» для «Тараса Чупринки» в селі Грімне Городоцького району. Там 8 грудня 1947 р. народила сина Володимира. Ольга захоплювалася поезією, і сама писала вірші (псевдонім — «Ольга Звіробій»), які поклала на музику Марта Пашківська у 1948 р [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]. На початку 1950 р. Роман Шухевич через Галину Дидик передав для Ольги «штафетку» (зберігається в ГДА СБУ), у якій рекомендував їй переїхати з родиною на Донбас і створити там осередок ОУН. 14 березня 1950 р. (за день до переїзду) «Роксоляна» поїхала у Львів, щоб попрощатися з подругами, але була заарештована співробітниками МДБ.

У 1952 році засуджена Особливою нарадою при МДБ в Києві на 25 років. Ув'язнення відбувала в Олександровській, Володимирській централях та Іркутській області. Звільнена 6 лютого 1964 року.

З вересня 1964 р. працювала санітаркою у Львівській обласній лікарні, з 1966 р. — у домоуправі м. Львова двірником, щоб отримати помешкання та забрати дітей з інтернату. З 1972 р. до виходу на пенсію (1976) працювала у Львівському історичному музеї, згодом - у відділі фондів Музею народної архітектури та побуту у Львові (1977—1979), збирала старожитності на Опіллі, зокрема, на Ходорівщині.

Ольга Ільків брала участь в установчих зборах КУН у Києві (1992) та ОУН в Україні (1993). У 1995—2000 роках була заступником голови Всеукраїнської ліги українських жінок, із 2003 працювала у Львівському обласному громадському об'єднанні «Комітет Свободи».

Була учасницею багатьох наукових та виховних заходів, присвячених визвольним змаганням українців, брала активну участь у політичному житті України.

У 2012 році за активну громадянську та життєву позицію, творчу діяльність, участь у наукових та виховних заходах Ольгу Ільків було відзначено в номінації «Львів'янин (львів'янка) року»[4].

Ольга Ільків є однією з героїнь фільму «Три історії Галичини».

Померла 6 грудня 2021 року у віці 101 року у Львові[5]. Була похована 8 грудня на полі 86а Личаківського цвинтаря.

Доробок ред.

Ольга Ільків - автор низки статей про Романа Шухевича. 2015 року вона презентувала свою збірку віршів "У тенетах двох «закриток»[6].

Книги
  • Ільків Ольга Фаустинівна. У тенетах двох «закриток»: поезія / Ольга Ільків. — Л.: Каменяр, 2011. — 183 с.: фотогр., ноти. — 1000 екз. ISBN 978-966-607-171-5
Статті
  • Ільків Ольга Фаустинівна. «Роман Шухевич як літературний критик» // «Роман Шухевич: постать на тлі доби Воюючої України» (Т., 2005),
  • Ільків Ольга Фаустинівна. «Роман Шухевич у моєму житті» // «Літопис УПА. Т. 45. Генерал Роман Шухевич — „Тарас Чупринка“ Головний Командир УПА» (Торонто; Л., 2007).
  • Ільків Ольга Фаустинівна. «Провідник Роман Шухевич та жінки» // «Роман Шухевич: постать на тлі доби Воюючої України» (Т., 2005),

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Указ Президента України Про відзначення державними нагородами України (від 17 січня 2008 р. № 32/2008, (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2014. Процитовано 24 серпня 2016.
  2. ↑ Зв'язкова Шухевича Ольга Ільків вступила у «Свободу». Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 27 червня 2015.
  3. ↑ Ольга Ільків, зв’язкова Романа Шухевича. Історична правда. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  4. ↑ Львів'яни, які були відзначені у номінації «Львів'янин (львів'янка) року»
  5. ↑ Незламна: життя та боротьба зв’язкової Шухевича Ольги Ільків. lvivski.info (укр.). 14 грудня 2021. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
  6. ↑ У Львові презентували збірку віршів зв'язкової Шухевича Ольги Ільків (ФОТО). Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 24 серпня 2016.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ільків_Ольга_Фаустинівна&oldid=42138886