Вікіпедія

Олесь Гурло

Олесь Гурло (біл. Олесь Гурло), також Олександр Кондратович Гурло (біл. Аляксандр Кандратавіч Гурло; 31 січня 1892, Копиль, Слуцький повіт, Мінська губернія (нині Мінська область) — 4 лютого 1938, Мінськ; Псевдонім та криптоніми: Олесь Гурло; Л.Ехо[2], А. Г., А.Г-ло) — радянський білоруський поет, прозаїк, перекладач, публіцист, фольклорист, мовознавець, учасник Першої світової війни[3] та громадянської війни в Росії[2], репресований і реабілітований у СРСР[3][4].

Олесь Гурло
біл. Алесь Гурло
Ім'я при народженні Олександр Кондратович Гурло
(біл. Аляксандр Кандратавіч Гурло)
Псевдонім Олесь Гурло, О. Ехо
Народився 31 січня 1892(1892-01-31)
Копиль, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 4 лютого 1938(1938-02-04) (46 років)
Мінськ, Мінська область, БРСР, СРСР
·туберкульоз
Поховання Військовий цвинтар у Мінську
Громадянство Росія Російська імперія
СРСР СРСР
Національність білорус
Діяльність письменник
публіцист
перекладач
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], журналістика[1], фольклористика[1] і перекладацтво[d][1]
Заклад Q26712728?, Savieckaja Bielaruśd, Інститут білоруської культури і Національна академія наук Білорусі
Мова творів білоруська
Роки активності 1907 — тепер. час
Членство Q109854214?, СП СРСР, Маладняк (літературне об'єднання, Білорусь) і Q116445938?
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія
У шлюбі з Кондратій Гурло
Учасник Перша світова війна, Бій у Ризькій затоці, Лютнева революція, Storming of the Winter Palaced, Yaroslavl revoltd і Громадянська війна в Росії
CMNS: Олесь Гурло у Вікісховищі

Біографія ред.

Олександр Гурло народився 31 січня 1892 року в містечку Копиль, що в Слуцькому повіті Мінської губернії.

Змалечку йому доводилося самостійно заробляти собі на хліб. У 1908 році закінчив Копильське двокласне[2] (або чотирикласне[5]) училище. У цей період Олесь Гурло займався самоосвітою, захоплювався поезією класиків російської літератури, творами Янки Купали, Якуба Колоса, Максима Богдановича. Працював робочим на лісопильні, де почали формуватися його політичні погляди. У 1909 році вступив до лав РСДРП, проводив агітаційну роботу серед селян, брав участь у виданні рукописних журналів «Зоря» (біл. «Заря»), «Голос» (біл. «Голос низа»), «Вільна думка» (біл. «Вольная думка»)[6].

Подальше життя Гурла було пов'язане з Санкт-Петербургом, де він улаштувався на роботу на завод «Вулкан»[6]. У 1913 році був призваний до царської армії. Служив на балтійському флоті — спочатку матросом на крейсері «Богатир», а пізніше (після закінчення школи унтерофіцерів) на міноносці «Забияка». Брав участь у лютневій революції, жовтневому перевороті, громадянській війні (штурм Зимового палацу)[6]. У 1919 році під Казанню його було тяжко поранено, довго лікувався у шпиталях, пішов з армії в стані інваліду. До 1921 року працював у Нижньогородському порті. Потім повернувся в Білорусь, жив у Мінську. Працював у Наркоматі БРСР, редакції газети «Радянська Білорусь» (біл. «Савецкая Беларусь»).

У 1929—1930 роках працював науковим співпрацівником Інституту мови АН БРСР, працював над створенням термінологічних словників. Самостійно видав словник «Технічна термінологія» (біл. «Тэхнічная тэрміналогія»; 1932).

У 1930 році Олесь Гурло був заарештований[4][7], через рік його було засуджено умовно на п'ять років ссилки в Самару, але потім визволений з-під варти. Помер від туберкульозу. Реабілітовано в листопаді 1957 року[4].

Бібліографія ред.

  • «Вибрані твори» (біл. «Выбраные творы») — Мінськ, 1950
  • «Вірші» (біл. «Вершы») — Мінськ, 1972
  • «Наші пташки: (дитячі вірші)» (біл. «Нашы птушкі: (вершы для дзяцей)») — Мінськ, 1974

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ а б в Гурло Алесь (Аляксандр Кандратавіч). bis.nlb.by (біл.). Беларусь у асобах і падзеях. Процитовано 7 лютого 2022.
  3. ↑ а б 31 января этого года исполняется 125 лет со дня рождения нашего знаменитого земляка — поэта, исследователя Алеся Гурло. kopyl.by (біл. та рос.) . Копыль Онлайн. Слава Працы. 31 січня 2017. Процитовано 7 лютого 2022.
  4. ↑ а б в Гурло Аляксандр Кандратавіч (1892). by.openlist.wiki (біл.). Адкрыты спіс. Процитовано 7 лютого 2022.
  5. ↑ Два века белорусской поэзии. www.lgz.ru (рос.). Литературная Газета. Процитовано 7 лютого 2022.
  6. ↑ а б в Да 130-годдзя з дня нараджэння беларускага літаратара і даследчыка Алеся Гурло. adu.by (біл.). Нацыянальны адукацыйны партал. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  7. ↑ Гурло Александр Кондратьевич (Алесь). bessmertnybarak.ru (рос.). Бессмертный барак. Процитовано 7 лютого 2022.

Література ред.

  • Гурло Алесь // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995. (біл.)
  • Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X (біл.)
  • Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 1. Абрамовіч—Кушаль. / Укладальнік Л. У. Маракоў. — Смаленск, 2003. — 480 с. — ISBN 985-6374-04-9.
  • Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 3. Кніга 2 / Укладальнік Л. У. Маракоў. — Мн., 2005.
  • Агіевіч У. Алесь Гурло // Агіевіч У. Літаратура і жыццё. Мн., 1954
  • А. К. Гурло // Германовіч І. Беларускія мовазнаўцы. Мн., 1985
  • Хведаровіч М. Шлях паэта // Хведаровіч М. Памятныя сустрэчы. Мн., 1977
  • Міхнюк У. Штрыхі да аўтапартрэта, напісанага Алесем Гурло ў сталінскіх засценках // ЛіМ. 1992, 10 крас.
  • Беларуская літаратура ХХ стагоддзя: гісторыя і сучаснасць / А. І. Бельскі. — Мінск, 2005. — С. 29–34.
  • Беларускія пісьменнікі (1917—1990): даведнік / [складальнік А. К. Гардзіцкі]. — Мінск, 1994. — С. 158.
  • Беларуская энцыклапедыя: у 18 т. — Мінск, 1997. — Т. 5. — С. 536.
  • Роднае слова. — 2002. — № 1. — С. 13–15.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олесь_Гурло&oldid=41142365