Панов Олексій Борисович
Олексій Борисович Панов (15 жовтня 1914, Сиром'ятникове — 12 вересня 1944) — радянський військовий льотчик, гвардії полковник. Герой Радянського Союзу (посмертно).
Панов Олексій Борисович | |
---|---|
Народження |
15 жовтня 1914 Сиром'ятникове, Путивльський район, Україна |
Смерть | 12 вересня 1944 (29 років) |
Поховання | Республіка Польща |
Країна |
Російська імперія УНР СРСР |
Освіта | Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського (1941) |
Партія | ВКП(б) |
Звання | полковник |
Війни / битви | громадянська війна в Іспанії і німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
ред.Народився 15 жовтня 1914 року в селі Сиром'ятниковому Путивльського повіту Курської губернії Російської імперії (нині Конотопський район Сумської області, Україна) у селянській сім'ї. Росіянин. Закінчив початкову школу на батьківщині, потім 7 класів у місті Конотопі та школу фабрично-заводського учнівства при паровозоремонтному заводі. Працював столяром-червонодеревником. У 1932 році вступив до Київського державного університету. У 1934 році покинув навчання в університеті і за комсомольською путівкою вирушив до 8-ї Одеської військової авіаційної школи імені Поліни Осипенко, яку закінчив 1936 року.
У березні—серпні 1938 року на боці республіканських військ брав участь у Громадянській війні в Іспанії, зокрема у боях під Ебро і Мадридом. Виконав 10 бойових вильотів, був важко поранений.
Член ВКП(б) з 1939 року. У 1939 році вступив до Військової академії командного і штурманського складу Військово-повітряних сил Робітничо-селянської Червоної армії імені Миколи Жуковського, яку закінчив у 1941 році.
На фронтах німецько-радянскої війни з червня 1941 року. Воював на Ленінградському, Волховському, Калінінському, Західному, Південно-Західному, Степовому, Північно-Західному, 1-му Білоруському фронтах. У 1944 році обіймав посаду командира 67-го гвардійського винищувального авіаційного полку 273-ї винищувальної авіаційної дивізії 6-го винищувального авіаційного корпусу 16-ї повітряної армії Центрального фронту. Загалом здійснив 241 успішний бойовий виліт, у 41 повітряному бою збив 7 літаків противника особисто та 8 у групі. 12 вересня 1944 року у повітряному бою був важко поранений і загинув під час вимушеної посадки літака. Похований у Польщі[1].
Відзнаки
ред.Нагороджений:
- орденом Леніна (23 лютого 1945), чотирьма орденами Червоного Прапора (22 лютого 1939; 20 квітня 1942; 30 травня 1943; 6 липня 1944), орденами Олександра Невського (24 серпня 1943), Вітчизняної війни I-го ступеня (12 грудня 1942), Червоної Зірки (26 лютого 1942)[1];
- медалями «За оборону Сталінграда» (9 січня 1943), «За оборону Ленінграда» (31 липня 1944), «За оборону Москви» (12 серпня 1944), «За бойові заслуги» (3 листопада 1944)[1].
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно 23 лютого 1945 року.
Вшанування
ред.- У селі Грузькому Конотопського району на честь Олексія Панова встановлений пам'ятний знак[2];
- У Конотопі, на фасаді будівлі Конотопського вищого професійного училища по вулиці Даніеля Моріса, № 1, Олексію Панову встановлено меморіальну дошку[3].
Примітки
ред.- ↑ а б в Панов Алексей Борисович / Память народа. (рос.)
- ↑ Наказ Міністерства культури, молоді та спорту України від 10 лютого 2020 року № 630 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
- ↑ м. Конотоп. Меморіальна дошка О.Б.Панову / Шукач.
Література
ред.- Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — М.: Высшая школа, 1986. — Книга 2. (рос.);
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.);
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор, 1983. (рос.);
- На грани возможного. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Лимб, 1993. (рос.);
- Семёнов Г. К. Пароль — «Испания». — 2-е изд., испр. — Харьков: Прапор, 1976. (рос.)