Власов Олександр Васильович

радянський архітектор

Олекса́ндр Васи́льович Вла́сов (рос. Александр Васильевич Власов, 19 жовтня (1 листопада) 1900(19001101), с. Велика Коша, Тверська губернія, Російська імперія — 25 вересня 1962, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський архітектор. Доктор архітектури. Професор. Академік Академії будівництва і архітектури України. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Власов Олександр Васильович
Народження 19 жовтня (1 листопада) 1900
Смерть 25 вересня 1962(1962-09-25)[1][2][…] (61 рік)
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна
(підданство)
 СРСР
Навчання Московський державний технічний університет імені Баумана
Діяльність архітектор, містобудівник
Праця в містах СРСР[4]
Найважливіші споруди Пам'ятник Леніну (Київ)
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія Сталінська премія
Автограф
CMNS: Власов Олександр Васильович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 19 жовтня (1 листопада) 1900 у родині лісника в селі Велика Коша, тепер Тверської області Російської Федерації. Закінчивши одну із московських гімназій, з 1918 року викладав малювання, історію та географію у школі міста Торжок, а потім у школі 2-го ступеня села Велика Коша.

У 1928 році закінчив архітектурний відділ Московського вищого технічного училища. Працював асистентом на кафедрі архітектурного планування і малювання Московського вищого технічного училища. У 1929—1932 роках — член ВОПРА.

З 1931 викладав у Московському архітектурному інституті.

У 1932—1941 роках — учасник розробки генерального плану реконструкції міста Москви. У 1941—1944 роках працював над забудовою населених пунктів у східних районах СРСР.

У червні 1944—1950 роках — головний архітектор міста Києва. У 1945—1947 роках розробляв забудову Хрещатика в Києві. Член ВКП(б) з 1949 року.

 
Олександр Власов серед керівників НДР

У 1950—1955 роках — головний архітектор міста Москви.

У 1955—1956 роках — президент Академії архітектури СРСР. У 1956—1961 роках — віце-президент Академії будівництва і архітектури СРСР.

У 1961—1962 роках — 1-й секретар Правління Спілки архітекторів СРСР.

Помер 25 вересня 1962.

Нагороди і премії ред.

  • Ленінська премія (1959) — за вирішення великого містобудівного завдання швидкісної реконструкції та благоустрою району Лужників міста Москви і створення комплексу спортивних споруд Центрального стадіону імені Леніна
  • Сталінська премія 2-го ст. (1950) — за розробку технології, організацію масового виробництва і впровадження у будівництво порожнистої будівельної та архітектурної кераміки
  • два ордени Леніна (у тому числі 23.01.1948)
  • два ордени Трудового Червоного Прапора

Примітки ред.

Джерела ред.