Єрмаков Олександр Петрович
Олександр Петрович Єрмаков (псевдо.: «Генерал»; 28 червня 1972, Добропілля, Добропільський район, Донецька область — 19 травня 2015, м. Харків) — український військовик, лейтенант 30-ї окремої механізованої бригади, учасник Війни на сході України.
| Олександр Єрмаков | ||
|---|---|---|
 Лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
28 червня 1972 Добропілля | |
| Смерть |
19 травня 2015 (42 роки) (помер від поранень) | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Олександр Єрмаков народився 18 червня 1972 року в селі Добропілля Добропільського району Донецької області.
Разом з молодшою сестрою Вітою зростав у звичайній родині. Його батько — водій у місцевому колгоспі, мати — вчителька української мови в школі.
У 1979—1989 роках Сашко навчався у Мирнодолинській середній школі. Був допитливим і здібним. Мав схильності до малювання та виявляв великий інтерес до техніки. У старших класах на літніх канікулах працював помічником комбайнера під час збору врожаю.
З 1989 по 1994 року навчався в Харківському національному технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка за спеціальністю «механік». Під час навчання на військовій катедрі отримав звання молодшого лейтенанта танкових військ.
Після закінчення університету декілька років мешкав у місті Білозерське, працював механіком на шахті «Новодонецька», а також у рідному селі.
Будучи людиною здібною і заповзятливою, Олександр зміг реалізуватися і як приватний підприємець. У 2000 році в селі Спасько-Михайлівка створює приватне підприємство, яке з часом поширює свою діяльність на села Самійлівка, Іверське та селище Новодонецьке. Тоді ж оселяється в с. Іверське.
Бойовий шлях Сашка розпочався навесні 2014 р., коли він у складі місцевої самооборони брав участь у захисті міст Добропілля та Білозерське від сепаратистської чуми. В ті буремні дні Олександр захищав Добропільське управління внутрішніх справ, чергував у будинку міської ради, зірвав спробу підняття ворожого прапора в місті Білозерське. Тоді Добропільський і Олександрівський райони захистили свою землю від російських найманців.
Восени 2014 року Олександр Єрмаков і його син долучаються до Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», у складі якої беруть участь у бойових діях в селах Первомайське і Піски Ясинуватського р-ну Донецької області. Тут Олександр отримав псевдонім «Генерал». Він брав участь в організації вишколів для молодих вояків та командував бойовими постами. Очолював блокпост «Камікадзе».
У лютому 2015 року, як фаховий танкіст, 42-річний Олександр вирішив перейти до Збройних Сил, де бракувало кваліфікованих бійців. І там проявив себе найкращим чином. Сформував танковий взвод у складі 30-ї механізованої бригади. У званні лейтенанта, Єрмаков займав посаду «командир загону». Після бойового злагодження був відряджений для виконання завдань в м. Артемівськ. Саме там дістав смертельні травми.[1]
12 травня 2015 року Олександр разом з іншими бійцями бригади перебував на бойовій позиції у бліндажі на дебальцевському напрямку. У бліндаж «прилетіла» ворожа міна, яка завдала йому тяжких ран. «Генерала» та інших поранених бійців було терміново евакуйовано до Артемівська, а тоді гелікоптером — до Харкова. Олександр Єрмаков фактично прикрив собою п'ятьох солдатів, прийнявши основну силу вибуху на себе. Лікарі Харківського інституту невідкладної хірургії боролися за життя Олександра, але поранення виявилися несумісними з життям. У ніч із 19 на 20 травня Олександр помер.[2]
Був похований 21 травня у селі Іверське, Олександрівського району, Донецької області.[3] Зараз над могилою Олександра височіє гранітний обеліск, як знак пошани та вічної пам'яті і скорботи про мужнього воїна, зразкового сім'янина, вірного друга, патріота та відповідального громадянина.
Сім'я ред.
Виховував трьох дітей — Владислава (1994 р.н.), Марію (2003 р.н.), Івана (2012 р.н.).[2]
Старший син, як і батько, також служить добровольцем.
Нагороди ред.
Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Вшанування пам'яті ред.
28 червня 2016 року в міському парку міста Добропілля на Алеї пам'яті героїв відкрили гранітну меморіальну плиту в пам'ять про Олександра Єрмакова.[4] 4 серпня 2015 року в місті Білозерське, Добропільської міськради вулиця Московська була перейменована на честь учасника АТО Олександра Єрмакова.[5]
Примітки ред.
- ↑ У лікарні помер поранений під Артемівськом боєць "Легіону Свободи" Олександр ("Генерал") Єрмаков - 21 Травня 2015 - Надвірнянська СВОБОДА. Сайт Українських Націоналістів. svoboda-vo.at.ua. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017.
- ↑ а б Історія успішного українця Олександра ("Генерала") Єрмакова, що загинув в бою за Україну. donetsk.svoboda.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 10 квітня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ В Доброполье появилась аллея памяти защитника Украины Александра Ермакова. shkvarki.org (рос.). 28.06.2016. Архів оригіналу за 22.09.2016. Процитовано 20.08.2016.
- ↑ Город Белозерское следует букве закона. 06277.com.ua (рос.). 26.08.2015. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 20 серпня 2016.
Джерела ред.
- Єрмаков Олександр Петрович («Генерал»). memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
- Історія успішного українця Олександра (“Генерала”) Єрмакова, що загинув в бою за Україну. donetsk.svoboda.org.ua. 25.04.2016. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017.
- Год назад погиб наш земляк Александр Ермаков. www.dobrepole.com.ua (рос.). 18.05.2016. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017.