Стальчук Олег Миколайович
(Перенаправлено з Олег Стальчук)
| Ця біографічна стаття написана як резюме. |
Олег Миколайович Стальчук (2 березня 1967, Яворів, Львівська область) — український актор театру, кіно та дубляжу, телеведучий. Заслужений та народний артист України (2004, 2015)[1].
| Олег Стальчук | |
|---|---|
| Народився |
2 березня 1967 (57 років) Яворів, Львівська область |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | актор, телеведучий |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Нагороди | |
Життєпис ред.
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (березень 2023) |
Олег Стальчук народився 2 березня 1967 року у місті Яворів Львівської області.
Навчався в Учбово-театральній студії при Академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької.
У 1991 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (викладачі І. О. Молостова та О. М. Шаварський).
Після закінчення інституту — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[2].
У середині 90-х Олег Стальчук почав займатися дубляжем і озвученням українською та російською мовами.
Олег Стальчук був ведучим програм «Випадковий свідок» та «Народний суд» на телеканалі Інтер[3].
Бренд-войс телеканалів «Перший», «Інтер», «ICTV» та «ICTV2»[4].
Ролі у театрі ред.
- Олекса — «Зимовий вечір» Михайла Старицького;
- Андре — «Патетична соната» Миколи Куліша;
- Антон Квітка — «Талан» Михайла Старицького;
- Дон Луїс — «З коханням не жартують» Педро Кальдерона;
- Мазепа — «Гетьман Дорошенко» Людмили Старицької–Черняхівської;
- Михайло — «Суєта» Івана Карпенка–Карого;
- Сольоний — «Три сестри» Антона Чехова;
- Боул, Фіш — «Кар'єра Артуро В'ї» Бертольта Брехта;
- Ноздрьов — «Брате Чичиков» Миколи Гоголя;
- Клеант — «Тартюф, або…» Мольєра;
- Граф — «Кохання в стилі бароко, або Любов з неохоти» Ярослава Стельмаха;
- Брат Лоренцо — «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра;
- Кассіо — «Отелло» Вільяма Шекспіра;
- Лорд Гастінгс — «Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра[5];
- д'Артаньян — «Ех, мушкетери, мушкетери!..» Євгена Євтушенка;
- Дмитро Карамазов — «Брати Карамазови» Федора Достоєвського;
- Дон Гусман Брідуазон (Суддя) — «Весілля Фігаро» Бомарше;
- Четвертий городянин, Городянин — «Візит старої дами» Фрідріх Дюрренматта;
- Сер Агровейн — «Мерлін, або Спустошена країна» Танкреда Дорста;
- Стьопка — «Український водевіль» Марка Кропивницького;
- Мишко Мельник — «Урус — Шайтан»[6];
- Калібан — «Буря» Вільяма Шекспіра;
- Баран — «Перехресні стежки» Івана Франка;
- Тихон — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Ільфа та Петрова;
- Нільс Юлленшерна — «Ерік XIV» Авґуста Стріндберґа;
- Геній, Слідчий — «Живий труп» Лева Толстого;
- Іван Петрович Восьмибратов — «Ліс» Олександра Островського;
- Велутто — «Моя професія–синьйор з вищого світу» Д. Скарніччі, Р. Тарабузі;
- Сейнт Клер — «Незрівнянна» Пітера Квілтера;
- Ліхт, писар — «Розбитий глек» Генріха фон Клейста;
- Фердінанд Грау — «Три товариші» Еріха Марія Ремарка
Фільмографія ред.
- 1992 — У початку було слово — Остафій
- 1995 — Двійник — Стас
- 2005 — Подруга особливого призначення — Андрій Білий
- 2006 — Таємниця Маестро — Олексій Орлов[7]
- 2008 — Зачароване кохання — Діма
- 2009 — Розлучниця — новий начальник
- 2009 — Акула — Петро Чихун
- 2009 — Легенди чаклунського кохання — Діма
- 2011 — Здрастуй, мамо! — Лука
- 2011 — Платон Ангел — Сич
- 2011 — Великі мрійники — Констянтин Ціолковський
- 2012 — Порох і дріб — Петро Корнійчук
- 2012 — Брат за брата-2 — Микола Звєрєв, полковник
- 2014 — Останній москаль — епізод
- 2014 — Будинок з ліліями — Всеволод, головний редактор
- 2014 — Гордіїв вузол — Іван Григорович, капітан судна
- 2014 — Брат за брата-3 — Микола Звєрєв, полковник
- 2015 — Останній яничар — Башкурт
- 2017 — Ментівські війни. Одеса — Семен Сергійович Удальцов
- 2018 — Бабка — Владлен Петрович
- 2018 — Два життя — прокурор
- 2018 —2020 — Папаньки — Степан Іванович
- 2019 — Як довго я на тебе чекала — голова районної адміністрації
- 2019 — Медфак — Професор Коновал
- 2019 — Чужа — Степан Іванович
- 2019 — Пристрасті по Зінаїді — Директор Жиров
- 2019 — Несолодка пропозиція — Олег Петрович
- 2019 — Сильна жінка — Сергій Семенович Задорожний
- 2020 — У кожного свій обман — Микола Михайлович, прокурор
- 2020 — Батько рулить
- 2021 — У полоні минулого — Максим Петрович
- 2021 — Мій коханий друг — Михайло Петрович
- 2021 — Провінціал — Прилепін
- 2021 — Кава з кардамоном — Павло
Озвучення реклами ред.
- Свобода
- Vanish
- Siesta
- Amour
- Carling
- CocaCola
- Ariel
- Ломбард-Партнер
- Old Spice
- Винодел
- Inkerman
- Zubrowka
- Балтика
- Фокстрот
- FoxMart
- ПриватБанк
- UMC Business
- Київстар
- AXA
- Назол
- Чумак
- Pedigree
- Domestos
Премії та нагороди ред.
- Премія «Київська пектораль» у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» у виставі «Перехресні стежки» (2013)[8].
- Заслужений артист України (2004)[9].
- Народний артист України (2015).
- Орден «За заслуги» III ст. (2020)[10].
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 27 березня 2015 року № 181/2015 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»
- ↑ Олег Стальчук: П'єси Шекспіра завжди актуальні «Україна Молода»
- ↑ «Народний суд» на «Інтері» вестиме Олег Стальчук
- ↑ Я чую твій голос «Україна Молода»
- ↑ До Вінниці їде «Річард ІІІ»: легендарну п'єсу Шекспіра покаже театр Франка. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
- ↑ «Урус — Шайтан»
- ↑ Маестро Березовський. Лариса Івченко
- ↑ Найкращим театральним майстрам вручили «Київську Пектораль». Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 6 жовтня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 26 березня 2004 року № 371/2004 «Про нагородження діячів театрального мистецтва»
- ↑ Указ Президента України від 27 серпня 2020 року № 359/2020 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка»