Вікіпедія

Оксана Підсуха

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Оксана Григорівна Підсуха (1969, Київ) — українська мистецтвознавиця, видавниця, редакторка, музейниця[1].

Оксана Підсуха
Оксана Підсуха
Оксана Підсуха. 2023. Фото - Олександра Драч
Народилася 17 липня 1969(1969-07-17) (54 роки)
Київ
Національність Українка
Діяльність Мистецтвознавиця, музейниця, видавчиня
Alma mater Київська державна консерваторія ім. П.І.Чайковського
Посада Директорка Музею української діаспори
Нагороди

Подяка Департамента культури КМДА (2015). Подяка Київського міського голови Віталія Кличка (2019).

Грамота Київського міського голови Віталія Кличка (2023).

Освіта ред.

Середня спеціальна освіта: Київська середня спеціальна музична школа імені М.В. Лисенка (1976-1987). Фах – фортепіано та музикознавство.

Вища освіта: Київська державна консерваторія імені П.І. Чайковського (1987-1992).  Фах — музикознавство.

Аспірантура: Київська державна консерваторія імені П.І. Чайковського (1993-1996). Кафедра історії української музики.

Робота ред.

Видавнича, редакторська та журналістська діяльність ред.

  • Співзасновниця та головна редакторка видань українською та англійською мовами – Меридіан[7], Business Class magazine, Мандрик, ENVY. 
  • Співавторка (спільно з мистецтвознавицею Ганною Лексіною) науково-мистецького альбому «Микола Кричевський. Мистець і світ»[8].
  • Співавторка серії альбомів «11 шедеврів» для Національного музею «Київська національна картинна галерея».
  • Авторка численних публікацій про видатних українців світу, на теми туризму, культури та мистецтва для журналів «Меридіан», Business Class magazine, «Антиквар», “The Ukrainian: Life and culture” (США), газета «Свобода» (США)  та ін.
  • Авторка статті та передмови до видання «Серж Лифар. Роки жнив» (видавництво «Варто», 2020)[9].
  • Упорядниця науково-мистецького альбому «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Strassen. Roads” (2021).

Музейна та кураторська діяльність ред.

Керівниця та кураторка проєкту нової постійної експозиції Музею української діаспори, співавторка концепції[10].

Шеф-редакторка і кураторка Віртуального музею української діаспори. Проєкт реалізований 2023 року Благодійною організацією «Міжнародний благодійний фонд світових українців «Діаспора»  за підтримки Українського культурного фонду.[11]

Кураторка виставкових проєктів. Вибрані проєкти:

  • Вид на Париж (мистецька виставка-присвята сучасних українських художників хореографу українського походження Сержу Лифарю), 2015, Музей української діаспори.
  • Двічі через океан (виставка подарованих музею і привезених кураторкою зі США мистецьких творів Катерини Кричевської-Росандіч та Олени Овчиннікової), 2015, Музей української діаспори.
  • Наш Сікорський (виставка присвячена видатному авіаконструктору Ігорю Сікорському, кураторство спільно з Ганною Лексіною), з 2016 по сьогодні, Музей української діаспори[12].
  • ТриТони (виставка сучасних українських художників Олексія Анда, Юрія Вакуленка та Миколи Муравського), 2016, Мистецький центр «Шоколадний будинок»[13].
  • Liberty (виставка до 90-річчя мисткині Катерини Кричевської-Росандіч), 2016-2017.
  • Єврейський погляд (виставка сучасних українських єврейських художників та мистців-представників української єврейської діаспори, каталог), 2020, Музей української діаспори[14].
  • Передчуття (виставка однієї картини сучасного українського художника Андрія Чебикіна, авторка тексту концепції), 2020, Національний музей «Київська національна картинна галерея»[15].
  • Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Straßen. Roads (дослідницький міжмузейний виставковий проєкт до 95-річчя з дня народження  мисткині та меценатки Катерини Кричевської-Росандіч (США), організований Музеєм української діаспори спільно з Міжнародним благодійним фондом світових українців "Діаспора" за підтримки Українського культурного фонду). 2021, Музей української діаспори, Національний музей «Київська картинна галерея». Видано альбом.[16]
  • П’ята хвиля (історико-мистецький виставковий проєкт, співкураторка спільно з Ганною Лексіною), 2022, Музей української діаспори.
  • Народжені Україною (співкураторка виставки творів із колекції Національного музею «Київська картинна галерея» в  Kunstmuseum Basel спільно з Галиною Алавердовою), 2022-2023, Базель, Швейцарія[17].
  • Memento Vitae (ретроспектива творів української та американської мисткині Олени Овчиннікової), 2023, Музей української діаспори.
  • Кричевський. Саєнко. Майстер і учень (до 150-річчя з дня народження Василя Гр. Кричевського), 2023-2024, Музей української діаспори. Видано каталог.

Громадська діяльність ред.

  • Членкиня ICOM.
  • Засновниця Міжнародного благодійного фонду світових українців «Діаспора».
  • Членкиня Спілки журналістів України.

Нагороди ред.

  • Подяка Департамента культури КМДА (2015).
  • Подяка Київського міського голови Віталія Кличка (2019).
  • Грамота Київського міського голови Віталія Кличка (2023).

Джерела ред.

  1. ↑ Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  2. ↑ Музей української діаспори: польоти уві сні та наяву | CHERNOZEM.INFO. CHERNOZEM.INFO портал візуальної культури (укр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  3. ↑ «Наша пошукова робота інколи нагадує детектив». Урядовий Кур’єр. 11 січня 2018. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  4. ↑ КОЛЕКЦІЯ МУЗЕЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ПОПОВНИЛАСЬ ТВОРАМИ МИТЦІВ-ЕМІГРАНТІВ ХХ СТОЛІТТЯ. Антиквар (укр.). 12 березня 2021. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  5. ↑ Музей діяспори розповідає про закордонних українців. „Свобода“ (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  6. ↑ Музей розповідає про діяспору. „Свобода“ (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  7. ↑ Додаток №3. ЗАСНОВНИКИ І ПОЧЕСНІ ПАРТНЕРИ ТФ «ВІДКРИЙ УКРАЇНУ!» (2005-2008) Законкурсної програми тф «Відкрий Україну!» - сторінка №1/1. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 17 листопада 2021.
  8. ↑ Альбом розповів про Миколу Кричевського. „Свобода“ (укр.). Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 19 квітня 2021.
  9. ↑ "Роки жнив" Серж Лифар. varto.kiev.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  10. ↑ Оксана Підсуха, директорка Музею української діаспори. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  11. ↑ В Україні запрацював унікальний Віртуальний музей української діаспори. Українки (укр.). 21 жовтня 2023. Процитовано 14 березня 2024.
  12. ↑ Відкрито виставку „Наш Сікорський“. „Свобода“ (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  13. ↑ ТриТони -Музей українського живопису. museum.net.ua. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  14. ↑ У Києві відкрилась виставка, яка експонує графічний цикл "Голокост". Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  15. ↑ Передчуття – National Academy of Arts of Ukraine (брит.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 19 квітня 2021.
  16. ↑ Катерині Кричевській-Росандіч – 95 років. „Свобода“ (укр.). 9 вересня 2021. Процитовано 14 березня 2024.
  17. ↑ Оксана Підсуха, мистецтвознавиця, директорка Музею української діаспори. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 14 березня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оксана_Підсуха&oldid=42475508