Ботурчук Оксана Олександрівна

українська легкоатлетка
(Перенаправлено з Оксана Ботурчук)

Окса́на Олекса́ндрівна Ботурчу́к (нар. 12 вересня 1984, Нікополь) — українська легкоатлетка, майстер спорту України міжнародного класу[3]. Паралімпійська чемпіонка 2008 року, чотириразова срібна та бронзова призерка Літніх Паралімпійських ігор 2008, 2012 та 2020 років.

Ботурчук Оксана Олександрівна
Оксана Ботурчук, 2016
Оксана Ботурчук, 2016
Оксана Ботурчук, 2016
Загальна інформація
Громадянство  Україна
Народження 12 вересня 1984(1984-09-12) (39 років)
Нікополь
Зріст 168 см[1]
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара[2]
Спорт
Країна Україна
Вид спорту Легка атлетика
Дисципліна спринт
Спортивне звання
Майстер спорту України міжнародного класу
Майстер спорту України міжнародного класу
Тренери Рурак К. М.
Участь і здобутки
Паралімпійські ігри XIV літні Паралімпійські ігри
CMNS: Ботурчук Оксана Олександрівна у Вікісховищі
Нагороди
орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Легка атлетика
Паралімпійські ігри
Золото Пекін 2008 Біг на 100 м
Срібло Пекін 2008 Біг на 400 м
Срібло Пекін 2008 Біг на 200 м
Срібло Лондон 2012 400 м (T12)
Срібло Ріо-де-Жанейро 2016 200 м (T12)
Срібло Ріо-де-Жанейро 2016 400 м (T12)
Бронза Лондон 2012 100 м (T12)
Паралімпійський чемпіонат світу
Срібло Доха 2015 200 м (T12)
Срібло Доха 2015 400 м (T12)
Срібло Дубай 2019 400 м (T12)
Бронза Доха 2015 100 м (T12)
Бронза Дубай 2019 200 м (T12)
Паралімпійський чемпіонат Європи
Золото Свонсі 2014 100 м (T12)
Золото Свонсі 2014 400 м (T12)

Біографія ред.

Народилася в Нікополі в спортивній родині. Батько — майстер спорту СРСР із самбо, мати — кандидатка у майстри спорту з легкої атлетики, бігала спринт.

Займається легкою атлетикою в Дніпропетровському обласному центрі «Інваспорт»[3].

Закінчила факультет психології Дніпровського університету.

Сім'я Ботурчуків поверталася від бабусі до Нікополя. Біля Немирова їхнє авто зіткнулося з іншим, найбільшу травму отримала Оксана. До цього інциденту вона мала проблеми із зором, та після аварії стан спортсменки погіршився: трапилася короткочасна повна втрата зору. Сім'я потрапила до реанімації. Після лікування зір Оксани частково відновився. Зараз її зір становить мінус п'ять з половиною діоптрій[4].

Особисте життя ред.

Одружена з Сергієм Балабаном. Відвела доньку до своєї тренерки — Марини Панасівни Цицарикової.

Спортивна кар'єра ред.

Чемпіонат світу 2019 ред.

На Паралімпійському чемпіонаті світу з легкої атлетики, що відбувався 2019 року з 7 по 15 листопада в Дубаї (Об'єднані Арабські Емірати) завоювала 2 нагороди. 9 листопада виборола срібну нагороду в бігу на 400 метрів (категорія Т12)[5], а 12 листопада бронзову нагороду в бігу на 200 метрів (категорія Т12)[6]. Гайдом був Микита Барабанов.[6]

Паралімпіада 2020 ред.

31 серпня 2021 року на Літніх Паралімпійських іграх-2020 в Токіо Оксана виборола срібло у змаганнях бігу на 400 метрів у класі Т12[7].

  • 2 вересня отримала бронзу у забігу на 100 м
  • 4 вересня отримала срібло у естафеті на 200 м[8]

Державні нагороди ред.

  • Орден «За заслуги» I ст. (4 жовтня 2016) — За досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[9]
  • Орден «За заслуги» II ст. (17 вересня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на XIV літніх Паралімпійських іграх у Лондоні, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[10]
  • Орден «За заслуги» III ст. (7 жовтня 2008) — за досягнення високих спортивних результатів на XIII літніх Паралімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[11]

В культурі ред.

22 липня 2021 року на екрани вийшов художній фільм «Пульс», присвячений історії Оксани Ботурчук[12]. Її на екрані втілила акторка Наталія Бабенко.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. http://ipc.infostradasports.com/asp/redirect/ipc.asp?page=athletebio&personid=687268
  2. http://ipc.infostradasports.com/asp/lib/TheASP.asp?pageid=8937&sportid=513&personid=687268&WinterGames=-1
  3. а б Національна паралімпійська збірна команда України: шлях до Лондону-2012[недоступне посилання з червня 2019] на сайті Національного комітету спорту інвалідів України
  4. «Пульс»: перша українська спортивна драма про боротьбу паралімпійки Оксани Ботурчук. Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  5. Національна паралімпійська збірна з легкої атлетики виривається вперед на чемпіонаті світу. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  6. а б https://new.paralympic.org.ua/ua/news/shostij-den-chempionatu-svitu-ukrayinci-v-topah [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.] Шостий день чемпіонату світу: українці у трійці лідерів]
  7. Ботручук здобула ще одне "срібло" для України на Паралімпіаді-2020. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
  8. Легоатлетка Ботурчук взяла "срібло" Паралімпіади – це вже її третя медаль. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  9. Указ Президента України № 430/2016 від 4 жовтня 2016 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 6 жовтня 2016.
  10. Указ Президента України від 17 вересня 2012 року № 546/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Указ Президента України № 909/2008 від 7 жовтня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів на XIII літніх Паралімпійських іграх». Архів оригіналу за 11 липня 2014. Процитовано 18 вересня 2012.
  12. "Хочеться, щоб моя історія могла надихнути": паралімпійська чемпіонка Оксана Ботурчук про фільм "Пульс". Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 9 березня 2020.

Посилання ред.