Околєлов Іван Нілович
Іва́н Ні́лович Околє́лов (рос. Иван Нилович Околелов; нар. 19 листопада 1916, Товаро-Нікольське — пом. 24 вересня 2003) — один з провідних виноробів-практиків СРСР, Герой Соціалістичної Праці.
| Іван Нілович Околєлов | |
|---|---|
| рос. Иван Нилович Околелов | |
 | |
| Народився |
19 листопада 1916 Товаро-Нікольське |
| Помер | 24 вересня 2003 (86 років) |
| Поховання | старе міське кладовище Ялти |
| Громадянство |
 СРСР→ Україна |
| Діяльність | винороб |
| Alma mater | Воронезький хіміко-технологічний інститут харчової промисловості |
| Нагороди |
         |
Біографія ред.
Народився 19 листопада 1916 року в селі Товаро-Нікольському (нині Липецького району Липецької області, Росія) в селянській родині. Чотири роки ходив до сільської школи. Потім був відправлений в Єлець в фабрично-заводську семирічку. Навчався палітурної та столярної справи. Після Липецького гірничопромислового училища півтора року працював на руднику[1].
У 1939 році закінчив Воронезький хіміко-технологічний інститут харчової промисловості. Був направлений на роботу в радгосп «Лівадія» (Кримська область). Працював помічником винороба, старшим виноробом. Брав участь в створенні білого мускату «Лівадія», червоного столового Сапераві, ряду сортів Каберне, Портвейнів. Навчався у кримських виноробів О. О. Егорова і М. І. Жиракова[2].
Друга світова війна ред.
У червні 1941 року призваний в Червону армію, брав участь в боях на Південному та Північно-Кавказькому фронтах. Почавши війну лейтенантом, командиром вогневого взводу, закінчив її майором, командиром дивізіону.
У травні 1943 року, будучи командиром 6-ї батареї 259-го мінометного полку 39-ї окремої мінометної бригади резерву головного командування капітан Околелов І. Н. відзначився в боях на Кубані. 28 липня 1943 року наказом командира 29-ї окремої мінометної бригади РГК № 02/Н нагороджений орденом Червоної Зірки[3].
30 травня 1944 року відзначився в боях за визволення Севастополя. Командир дивізіону 259-го мінометного полку 29-ї окремої мінометної бригади РГК капітан Околелов І. Н. наказом командувача артилерією Окремої Приморської армії № 08/Н нагороджений орденом Червоного Прапора[4].
Командир дивізіону 29-ї важкої мінометної бригади РГК майор Околелов І. М. за відмінності в боях у Східній Пруссії наказом командувача артилерією 5-ї Армії № 017/Н від 24 лютого 1945 року нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня[5].
За мужність і вмілі дії в боях за визволення Прибалтики наказом командувача артилерією 3-ї армії № 353/Н від 23 квітня 1945 року нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня[6].
За вміле керівництво дивізіоном і мужність, проявлену в боях за Кенігсберг і Піллау наказом командувача артилерією 3-го Білоруського фронту від 20 червня 1945 року № 063 був нагороджений орденом Олександра Невського[7].
Повоєнні роки ред.
Після звільнення в запас повернувся до Криму і з 1947 року став працювати виноробом винрадгоспу «Массандра». З 1952 по 1966 рік — головний винороб головного заводу винрадгоспу «Массандра», з 1966 по 1987 рік — головний винороб виноробного комбінату.
Помер 24 вересня 2003 року. Похований на старому міському кладовищі міста Ялти[2].
Практична діяльність ред.
Автор марок вин: Бастардо Масандра, Алеатіко Аю-Даг, Херес міцний Массандра і інших. Мав 3 авторські свідоцтва, автор 12 статей. З 1979 член Українського Комітету захисту миру. Серед праць:
- Интенсификация процесса хересования вин. — Виноделие и виноградарство СССР, 1977, № 7 (у співавторстві з В. Г. Казанцевим, М. А. Курідзе, М. М. Павленком.);
- Единство ученых и производственников. — Виноделие и виноградарство СССР, 1978, № 6;
- Influence du facteur temps de conservation sur les caracteristiques physico-chimiques et organoleptiques des vins. — Bull, de l'O.I.V., 1983, v. 56, № 631—632.
Відзнаки ред.
- Герой Соціалістичної Праці (21 липня 1966; за особливі заслуги у виконанні завдань семирічного плану і досягнення високих техніко-економічних показників з виробництва харчових продуктів)[2];
- нагороджений орденами:
- Леніна (21 липня 1966), Червоного Прапора (30 травня 1944), Трудового Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня (24 лютого 1945, 23 квітня 1945), орденами Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985), Червоної Зірки (28 липня 1943), орденом Олександра Невського (20 червня 1945);
- медалями, в тому числі медаллю «За оборону Кавказу», медалями ВДНГ, золотою медаллю Л. С. Голіцина;
- Почесний громадянин Ялти[1].
Вшанування пам'яті ред.
- Ім'я Івана Ніловича занесено до Книги Пошани Союзу виноробів Криму;
- В Ялті, на будинку по вулиці Київській, 8, де жив винороб, встановлено меморіальну дошку з написом "В цьому будинку жив І. Н. Околелов (1916—2003), Герой Соціалістичної Праці, головний інженер-винороб винкомбінату «Массандра»[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в Войну он прошел с веточкой виноградной лозы. Великому виноделу «Массандры» И. Н. Околелову исполнилось бы 100 лет [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в Герои страны [Архівовано 17 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Гапій Д. Г., Манзієнко Ф. С. Виноделы — новаторы. — Одесса, 1965;
- Русские виноделы. — Симферополь, 1965, с. 168—169;
- Михайлов С. M. и др. Солнечная «Массандра». — Симферополь, 1975.
- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |