Вікіпедія

Ойген Могк

Ойген Могк (19 липня 1854(1854липня19) — 4 травня 1939) — німецький вчений, який спеціалізувався на давньоскандинавській літературі та германо-скандинавській міфології. Обіймав посаду професора в Лейпцизькому університеті.

Ойген Могк
нім. Eugen Mogk
Народився 19 липня 1854(1854-07-19)[1]
Дебельн, Німеччина[1]
Помер 4 травня 1939(1939-05-04)[1] (84 роки) або 1939[2]
Лейпциг, Amtshauptmannschaft Leipzigd[1]
Країна  Німецька імперія
Діяльність педагог, викладач університету, філолог, фольклорист
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь фольклористика[2], Scandinavian philologyd[2] і Германська міфологія[2]
Заклад Лейпцизький університет
Науковий ступінь докторський ступінь[1]
Членство Саксонська академія наук
CMNS: Ойген Могк у Вікісховищі

Біографія ред.

Могк народився у Дебельні. Він вивчав германістику й історію у Лейпцизькому університеті з 1875 до 1883 рік, здобувши докторський ступінь у 1878 році, захистивши дисертацію про розділ «Видіння Ґюльві» з «Молодшої Едди». У 1889 році він отримав диплом зі скандинавської філології, видав і переклав «Так званий другий граматичний трактат „Молодшої Едди“»[3]. Він викладав скандинавську філологію в університеті з 1888 року до свого виходу на пенсію у 1925 році: до 1893 року як приват-доцентом, з 1893 до 1901 рік як позаштатний екстраординарний професор, з 1901 до 1923 рік як штатний екстраординарний професор і з 1923 до 1925 рік як ординарний професор[4]. Серед його учнів були Бернгард Куммер і Костянтин Райгардт[5]. У листопаді 1933 року він підписав заяву викладачів коледжу та університету на підтримку Гітлера та нацистського режиму[6]. Помер у Лейпцигу.

 
Gravesite of Mogk at Südfriedhof (Leipzig).

Могк одружився з Маргарет Шеер. У пари народилося троє синів[6]. Його син Гельмут Могк став керівником бібліотеки Лейпцизького університету.

Визнання ред.

Могк був членом Королівського данського товариства антикваріїв, Фіно-угорського товариства, Саксонської академії наук[7] та Асоціації саксонського фольклору, чиї «Publications» він редагував з 1897 року[8]. Він також належав до Leoniden, асоціації художників та інтелектуалів у Лейпцигу, заснованої у 1909 році.

У 1924 році він був відзначений фестшрифтом[9].

Публікації та перегляди ред.

Для довідкової серії «Pauls Grundriß der germanischen Philologie» Могк написав огляд давньоскандинавської літератури (Norwegisch-isländische Literatur, 1889) і скандинавської міфології (Mythologie, 1891). Останній був замінений у 1935—1937 на «Altgermanische Religionsgeschichte» Яна де Фріса[10][11]. Він також редагував тритомну збірку «Altnordische Textbibliothek» і був одним із редакторів колекції ісландських саг «Altnordische Sagabibliothek», яка почала публікуватися у 1891 році[8].

Могк зосереджувався на давньоскандинавських текстах як на літературі[11], в низці публікацій стверджував, що Сноррі Стурлусон був міфографом, який складав історії про германських богів, щоб пояснити поетичні алюзії, а не повідомляти про міфи, які існували раніше[12]. Наприклад, він стверджував, що в уривку в еддичній поемі «Пророкування вельви», який зазвичай розглядається як посилання на війну асів і ванів. Вани спочатку перебували у фортеці з асами, після того, як стіну розбили, вони билися не проти асів, а проти спільного ворога, Йотуна. Він пояснював Ґулльвейг як велетня, а не як одну з ванів. Жорж Дюмезіль рішуче заперечував точку зору Могка, звинувачуючи його у вбивстві характеру, а також у «війні» та «стерилізації» традиційних джерел у цій галузі[13]. Погляд Могка на Сноррі розглядають як кульмінацію еволюційного погляду на те, що у давньоскандинавській релігії можна розрізнити етапи розвитку, і що деяким богам, як-от Тор й Одін, передували сільськогосподарські божества, наприклад Фрейр[14].

Могк також писав про фольклор, наприклад дослідження 1929 року про середньовічні примирливі хрести, і вплинув на розвиток галузі фольклористики у Німеччині. Він стверджував про наголос на автентичності у вивченні фольклору, і що народні матеріали характеризуються бездумним рефлексом, а не свідомим винаходом[15].

Вибрані твори ред.

  • Untersuchungen über die Gylfaginning: 1. Тейл. Das Handschriftenverhältnis der Gylfaginning, 1879 рік
  • (Видавництво) Altnordische Texte. 1: Gunnlaugssaga Ormstungn, 1886
  • (Видавництво) Gunlaugssaga ormstungu, 1886
  • Kelten und Nordgermanen im 9. und 10. Jahrhundert, 1896 рік
  • Die Menschenopfer bei den Germanen, 1909
  • Der Ursprung der mittelalterlichen Sühnekreuze, 1929
  • Zur Bewertung der Snorra-Edda als religionsgeschichtliche und mythologische Quelle des nordgermanischen Heidentums, 1932

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118784447 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  3. ↑ «Prof. Dr. phil. Eugen Mogk», Catalogue of professors of the University of Leipzig (нім.).
  4. ↑ «Prof. Dr. phil. Eugen Mogk», Catalogue of professors of the University of Leipzig (нім.).
  5. ↑ Bernard Thomas Mees, The Science of the Swastika, New York: Central European University Press, 2008, ISBN 9781435665088, pp. 121, 224.
  6. ↑ а б Nationalsozialistischer Lehrbund Deutschland-Sachsen, Bekenntnis der deutschen Professoren zu Adolf Hitler und dem nationalsozialistischen Staat, Dresden, 1934, OCLC 12577562, p. 136.
  7. ↑ «Eugen Mogk, Prof. Dr. phil. habil.», Saxonian Academy of Sciences and Humanities (нім.).
  8. ↑ а б Adolf Noreen, «Eugen Mogk», Nordisk familjebok Volume 18, Mekaniker — Mykale, 2nd ed. (1913) pp. 800–801 (швед.).
  9. ↑ Festschrift Eugen Mogk zum 70. Geburtstag 19. Juli 1924, Halle a. d. Saale: Niemeyer, 1924, OCLC 2952753.
  10. ↑ Mees, pp. 85–86.
  11. ↑ а б A. D. Kylstra, «Jan de Vries und die erste Auflage seiner 'Altgermanischen Religionsgeschichte'» in Palaeogermanica et Onomastica: Festschrift für J.A. Huisman zum 70. Geburtstag, ed. Arend Quak and Florus van der Rhee, Amsterdamer Beiträge zur älteren Germanistik 29, Amsterdam/Atlanta: Rodopi, 1989, ISBN 9789051831474, pp. 97–108, p. 97 (нім.)
  12. ↑ Udo Strutynski, «History and Structure in Germanic Mythology: Some Thoughts on Einar Haugen's Critique of Dumézil» in Myth in Indo-European Antiquity, ed. Gerald James Larson et al., Berkeley, California: University of California, 1974, ISBN 9780520023789, pp. 29–50, p. 36.
  13. ↑ Wouter W. Belier, Decayed Gods: Origin and Development of Georges Dumézil's «Idéologie Tripartie», Studies in Greek and Roman Religion 7, Leiden / New York: Brill, 1991, ISBN 9789004094871, p. 182, quoting from Tarpeia, p. 253 : «un jeu de massacre, d'où la documentation traditionelle sort meurtrie et stérilisée … un des épisodes les plus remarquables de cette autre guerre.»
  14. ↑ Einar Haugen, «The Mythical Structure of the Ancient Scandinavians: Some Thoughts on Reading Dumézil», in To Honor Roman Jakobson: Essays on the Occasion of His Seventieth Birthday: 11 October 1966 (1967), repr. in Studies by Einar Haugen: Presented on the Occasion of his 65th Birthday, April 19, 1971, ed. Evelyn S. Firchow et al., Janua linguarum Series maior 49, The Hague: Mouton, 1972, OCLC 591864, pp. 550–63, p. 552.
  15. ↑ Regina Bendix, In Search of Authenticity: The Formation of Folklore Studies, Madison, Wisconsin: University of Wisconsin, 1997, ISBN 9780585081021, p. 112.

Додаткова література ред.

  • Elisabeth Karg-Gasterstädt. «Eugen Mogk und die Volkskunde». Mitteldeutsche Blätter für Volkskunde 16 (1941) 96–104
  • Gustaf Cederschiöld: Briefe an Hugo Gering und Eugen Mogk. Unter Mitarbeit v. Birgit Hoffmann hrsg. v. Hans Fix (Saarbrücken, AQ-Verlag, 2016, 630 S. ISBN 978-3-942701-23-5)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ойген_Могк&oldid=41171482