Огарков Микола Васильович
Мико́ла Васи́льович Ога́рков (17 (30) жовтня 1917, село Молоково Тверська губернія, тепер Молоковський район, Тверська область, Росія — 23 січня 1994, Москва) — радянський воєначальник, начальник Генерального штабу СРСР (1977—1984), Маршал Радянського Союзу (1977), Герой Радянського Союзу (1977). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1971 роках. Член ЦК КПРС у 1971—1989 і 1990—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань.
| Огарков Микола Васильович | |||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Никола̀й Васѝльевич Ога̀рков | |||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | Огарков Николай Васильевич | ||||||||||||||||||||||||||
| Народження |
17 (30) жовтня 1917 с. Молохово Тверська губернія Російська республіка | ||||||||||||||||||||||||||
| Смерть |
23 січня 1994 (76 років) Москва СРСР | ||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | ||||||||||||||||||||||||||
| Країна |
СРСР | ||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||||||||||||||||||||||
| Рід військ | інженерні війська, піхота | ||||||||||||||||||||||||||
| Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Військовий інститут інженерних військ Загальновійськової академії ЗС РФd і Московський державний будівельний університетd | ||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1938—1994 | ||||||||||||||||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||||||||||||||||
| Член | ЦК КПРС | ||||||||||||||||||||||||||
| Звання |
 Маршал Радянського Союзу | ||||||||||||||||||||||||||
| Командування | Начальник Генерального штабу СРСР, заступник Міністра оборони СРСР | ||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Друга світова війна | ||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||||
 Огарков Микола Васильович у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||
Біографія ред.
Народився в селянській родині. У 1931 році поїхав на Далекий Схід, де старший брат проходив військову службу. З 14 років Микола почав самостійно працювати учнем продавця в Роздольненському закритому військовому кооперативі.
У квітні 1933 року повернувся на батьківщину, де працював рахівником, секретарем районної ради профспілок. З 1934 року навчався на робітничому факультеті енергетичної промисловості («торф'яний робітфак») в селі Кудиново Московської області. Після закінчення робітфаку навчався в Московському інженерно-будівельному інституті імені Куйбишева.
У Червоній армії з 1938 року. Зарахований на 2-й курс академії і в 1941 році закінчив Військово-інженерну академію імені Куйбишева в Москві.
Учасник німецько-радянської війни. З червня 1941 року працював на будівництві укріпленого району біля річки Ломжа на посаді полкового інженера 1-го стрілецького полку 17-ї стрілецької дивізії Західного фронту. З жовтня 1941 по лютий 1942 року служив старшим інженером з фортифікації 2-го відділу в інженерному управлінні Карельського фронту, з лютого 1942 року — полковим інженером стрілецького полку 289-ї стрілецької дивізії, з червня 1942 року — бригадним інженером 61-ї морської стрілецької бригади. З грудня 1942 року — помічник начальника штабу інженерних військ 32-ї армії, з серпня 1943 року — помічник начальника оперативного відділу штабу інженерних військ Карельського фронту. З травня 1944 року — дивізійний інженер 122-ї стрілецької дивізії на Карельському, з листопада 1944 року — на 2-му Українському, потім на 3-му Українському фронтах.
11 квітня 1945 року під час бою Огарков, керуючи саперними підрозділами, був поранений і закінчення війни зустрів у госпіталі. У липні 1945 року повернувся в свою дивізію, але через три місяці у зв'язку з її розформуванням підполковника Огаркова призначають помічником начальника штабу інженерних військ 27-ї армії Прикарпатського військового округу.
З жовтня 1945 по січень 1946 року — помічник і старший помічник начальника штабу інженерних військ 27-ї армії Прикарпатського військового округу. У 1947 році закінчив оперативно-інженерний факультет Військово-інженерної академії імені Куйбишева. З лютого 1947 року — заступник начальника відділу інженерного управління Приморського військового округу.
У вересні 1948 року призначений старшим офіцером відділу, а з січня 1949 року — начальником відділу управління штабу головнокомандувача військ Далекого Сходу. З травня 1953 року — начальник оперативного відділу оперативного управління, а з листопада 1955 року — начальник оперативного управління — заступник начальника штабу Далекосхідного військового округу.
У 1957 році направлений на навчання до Військової академії Генерального штабу Збройних сил СРСР. Після закінчення академії в 1959 році призначений командиром 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії в Групі радянських військ у Німеччині (місто Грімма).
У грудні 1961 року призначений начальником штабу — заступником командувача Білоруського військового округу.
З грудня 1965 по квітень 1968 року — командувач військ Приволзького військового округу.
З квітня 1968 року — перший заступник начальника Генерального штабу Збройних сил СРСР.
З березня 1974 по січень 1977 року — заступник міністра оборони СРСР — голова Державної технічної комісії СРСР, член Колегії Міністерства оборони СРСР.
8 січня 1977 призначений начальником генерального штабу Збройних сил СРСР — першим заступником міністра оборони СРСР. У вересні 1984 року знятий з посади начальника генерального штабу і призначений головнокомандувачем військ Західного напрямку.
У серпні 1988 — січні 1992 років служив генеральним інспектором Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Одночасно з 1990 до серпня 1991 року очолював Всесоюзну раду ветеранів війни, праці, Збройних Сил та правоохоронних органів.
У січні 1992 року призначений радником при Міністерстві оборони Російської Федерації і одночасно — радник при начальнику Генерального штабу Об'єднаних Збройних сил держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав.
Помер 23 січня 1994 року. Похований в Москві на Новодівочому кладовищі (ділянка 11).
Військові звання ред.
- Полковник (4 вересня 1950);
- Генерал-майор (11 липня 1957);
- Генерал-лейтенант (22 лютого 1963);
- Генерал-полковник (25 жовтня 1967);
- Генерал армії (5 жовтня 1973);
- Маршал Радянського Союзу (14 січня 1977).
Нагороди ред.
- Герой Радянського Союзу (28 жовтня 1977)
- Два ордени Леніна (28.10.1977, 28.04.1980)
- Орден Жовтневої Революції (29.10.1987)
- Орден Червоного Прапора (21.02.1969)
- Орден Суворова I ступеня (4.11.1981)
- Два ордени Вітчизняної війни I ступеня (23.06.1945, 6.04.1985)
- Орден Вітчизняної війни II ступеня (22.10.1944)
- Два ордени Червоної Зірки (5.11.1954, 28.10.1967)
- Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня (30.04.1975)
- Орден Народної Республіки Болгарія 1-го ступеня.
- Орден «За хоробрість» 4-го ступеня (Болгарія, 1945).
- Орден Прапора Угорської Народної Республіки 1-й і 3-го ступенів.
- Орден Військових заслуг 1-го ступеня (Соціалістична Республіка В'єтнам).
- Орден Шарнхорста (Німецька Демократична Республіка).
- Орден Сухе-Батора (Монгольська Народна Республіка).
- Орден Червоного Прапора (Монгольська Народна Республіка).
- Орден Відродження Польщі 3-го ступеня.
- Орден Тудора Владимиреску 1-й і 3-го ступенів (Соціалістична Республіка Румунія).
- 17 медалей СРСР
- Ленінська премія (1981)
.svg){kind=small}