Облицювальний камінь

Облицюва́льний ка́мінь (рос. облицовочный камень, англ. facing stone, ornamental stone; нім. Vormauerungsstein m, Verblendstein m) — гірські породи, що служать сировиною для облицювальних матеріалів.

Облицювальний камінь. Київ. Хрещатик.

Облицювальний камінь. Донецьк.

Загальний опис

Іноді під облицювальним каменем мають на увазі готову продукцію з природного каменю. Облицювальні камені поділяються на вивержені (граніти, сієніти, габро, базальти, туфи тощо), осадові (пісковики, вапняки, доломіт тощо) і метаморфічні (мармури, гнейси, кварцити тощо).

Класифікація за міцністю передбачає поділ на 3 групи, залежно від величини межі міцності на стиснення (в сухому стані):

• міцні (80 МПа і вище),
• середньої міцності (40—80 МПа)
• неміцні (до 40 МПа).

За довговічністю — на 4 класи:

• дуже довговічні (кварцити і дрібнозернисті граніти) — з початком руйнування через 650 років;
• довговічні (грубозернисті граніти, сієніти, габро, лабрадорити) — 220—350 років,
• відносно довговічні (білі мармури, вапняки і доломіт) — 75-120 років;
• недовговічні (кольорові мармури, гіпсові камені, пористі вапняки) 20—75 років.

Класифікація за декоративністю передбачає поділ облицювального каменю на 4 класи (високодекоративний, декоративний, малодекоративний і недекоративний). До облицювальних каменів, що використовуються в сучасному будівництві, висуваються вимоги щодо монолітності, міцності, морозостійкості, стираності.

Див. також

• Промисловість облицювального каменю

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Будівельне матеріалознавство / За ред. П.В.Кривенко. — К. : Ліра-К, 2012. — 624 с. — ISBN 978-966-2609-04-2.