Обговорення:Історія Бучача
Найсвіжіший коментар: Бучач-Львів у темі «Нотатки» 7 років тому
Нотатки ред.
- Відомо, що поляки в Кракові спалювали княжі «руські» документи у XVI ст, коли не мали місця для зберігання цього "мотлоху". Частина галицько-волинського архіву була знищена у королівському замку Вавелі протягом 1548-73 років Яном Саріушом Замойським → Василь Лаба Історія села Жабокруки тепер Квітневе) від найдавніших часів до 1939 року --Бучач-Львів (обговорення).
- Бучацьке підприємство «заробило» мільйонний штраф
- Бучач був оточений стіною, фортечний вал (Валі) і mote (cучок) → http://www.jewishgen.org/yizkor/buchach/buc032.html#Page39 → 7. Buczacz Town Plan and Sites--Бучач-Львів (обговорення) 14:54, 5 листопада 2015 (UTC)
- Теребовельська Земля: на півночі – по вододілу басейнів Дністра та Прип’яті; на сході – по Товтровому кряжу; на півдні – по умовній лінії м. Гусятин – м. Чортків – с. Берем’яни (гирло Стрипи); на заході – по вододілу верхньої течії Золотої Липи та Стрипи, а південніше – вододілом Коропця і Золотої Липи → Роман МИСЬКА. ТЕРЕБОВЕЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ В ХІ–ХІІІ ст. (за археологічними джерелами)… С. 205.--Бучач-Львів (обговорення) 11:47, 6 грудня 2015 (UTC)
- Żydowskie okręgi metrykalne i żydowskie gminy wyznaniowe w Galicji
- Олександр Коріятович || Схоже, що десь у 1341–1342 роках Любарт Гедимінович надав йому Теребовлю. Тримав Теребовельську волость, надану Дмитром-Любартом, напевно, після 1340 року. Правдоподібно, був охрещений за латинським обрядом у 1349 чи 1350 році[1]. --Бучач-Львів (обговорення) 12:49, 22 квітня 2016 (UTC)
- В Теребовлі, згідн з дипломом Баторія, одного радника (райцю) призначав староста, іншого війт, 3-го вибирало населення, а вони 3 - 4-го. Така Рада діяла 1 рік; у випадку відсутності війта за нього могла голосувати дружина; радники з-поміж себе обирали бурмістра на 1 рік. Декретом від 18.11.1521 Сігізмунд І постановив: кожен з радників по черзі 6 тижнів виконував вункції бурмістра (збереглось до кінця РП); в особливо складних випадках скликався міський суд: бурмістр, райці, лавники, війт (у випадках «інкорпорації» його заміняв ландвійт), а засуджений мав право апелювати до суду Львова; за найменшу крадіж, блюзнірство, перелюб загрожувала смерть (шиб-ця, меч «майстра святої справедливості» → Леон Городиський, Ігор Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині, С. 86—88. --Бучач-Львів (обговорення) 07:05, 12 червня 2016 (UTC)
- Грушевський стверджував, що викуп панами (шляхтою-дідичами) привілейованих війтівств у Галичині часто призводило до того, що експуатація селян зосереджувалась в одних руках, а привілеї селян, про які йшлось в локаційному акті, втрачали свого оборонця, яким мав бути війт.[1]
- бучацькі коні → Szajnocha K. Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — T. III. — S. 265. (пол.)
- Jan Potocki 1664 r. erygował parafię unicką w Buczaczu.
- Stosunki polsko-ukraińskie od około 1914 do 1947 r. rozpatrywane głównie na tle wsi i miasteczek byłego województwa tarnopolskiego - S. 60
- Lista wyborców - С. 8.
- Ф. 377 — С. 150.
- Панцерник
Примітки ред.
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 177.