Вікіпедія

Нікулін Максим Юрійович

російський актор

Максим Юрійович Нікулін (нар.. 15 листопада 1956, Москва, СРСР) — радянський і російський журналіст і телеведучий, генеральний директор і художній керівник Московського цирку на Цвітному бульварі. Син актора Юрія Нікуліна.

Нікулін Максим Юрійович
Народився 15 листопада 1956(1956-11-15) (67 років)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність актор, журналіст, ведучий, телеведучий, директор
Alma mater факультет журналістики МДУ
Знання мов російська
Батько Нікулін Юрій Володимирович
Мати Тетяна Нікулінаd
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
IMDb ID 0631989
Зовнішні зображення
Максим Нікулін
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нікулін.

З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.[1]

Походження ред.

Дідусь по батькові — Володимир Андрійович Нікулін (1898–1964), демобілізувавшись з Червоної Армії та закінчивши курси Політпросвіту, влаштувався до драматичного театру в Демидові. У Демидові дід організував «Теревьюм» — пересувний театр революційного гумору, де сам ставив вистави та багато грав. Також організував та тренував першу в місті футбольну команду[2], у Москві писав інтермедії, конферанси та репризи для естради, цирку, працював у газетах «Известия» та «Гудок», вів драматичний гурток, у школі, в якій навчався його син Юрій Нікулін[3].

Бабуся по батьковій лінії — Лідія Іванівна Нікуліна (у дівоцтві Германова) (1902–1979) — в дитинстві проживала в місті Лівани, батько бабусі був начальником пошти, працювала акторкою в драматичному театрі в Демидові, до війни була жінкою повною, після війни схудла і стала сивою, у роки німецько-радянської війни рила окопи під Москвою, працювала на евакопункті санітаркою, після війни працювала диспетчером на «Швидкій допомозі», де працювала до пенсії[3][4].

Прадід по матері був земським діячем, депутатом Державної думи I скликання від міста Воронежа Петро Якович Ростовцев (1863—1929)?)[5].

Бабуся по материній лінії — Марія Петрівна Покровська (дівоче — Ростовцева) (1898-?), стенографістка та друкарка в інституті Червоної Професури.

Дідусь по матері — журналіст Микола Покровський[6].

Батько — Юрій Нікулін (18 грудня 1921 — 21 серпня 1997), знаменитий клоун, популярний актор кіно. Директор цирку на Цвєтному Бульварі (1982—1997)

Мати — Тетяна Миколаївна Нікуліна (Покровська)[ru] (14 грудня 1929 — 26 жовтня 2014) — артистка цирку.

Троюрідний брат — кінокритик Карахан Лев Маратович[ru].

Біографія ред.

  Зовнішні зображення
  з батьками у дитинстві

Народився 15 листопада 1956 року у місті Москва.

Чесно скажу, вихованням моїм тато зовсім не займався та й мама епізодично. Але, незважаючи на їхні постійні від'їзди, я не мав комплексу покинутої дитини. Залишаючись із бабусею, я з раннього дитинства розумів, що у батьків така робота. І потім, вони весь час передавали за оказії посилки, листи слали, батько малював мені кумедні комікси, картинки… Та й телефонували постійно, примудрялися навіть з Америки та з Японії, хоча це коштувало божевільних грошей.

— [7]

У 11-річному віці знявся у фільмі «Діамантова рука», в якому головну роль грав його батько. Він грав хлопчика з сачком, який йде мілководдям, поки його не наздоганяє і не зіштовхує у воду стусаном Геннадій Козодоєв, якого грав Андрій Миронов. Чекаючи на удар від Миронова, сам заздалегідь падав у воду і зіпсував кілька дублів. Тоді режисер фільму, Леонід Гайдай, пішов на хитрість: він сказав хлопцеві, що штовхати його Миронов більше не буде, а Миронова потихеньку попросив ударити сильніше. У результаті отримав сильний і несподіваний стусан під зад і впав у воду[8]. Цей дубль виявився вдалим і потрапив до фільма, а Максим Никулин сильно образився на Миронова[9].

У результаті наша родина одержала окреме житло практично насильно. Коли батько вкотре пішов вирішувати квартирне питання для когось із артистів цирку, голова Мосміськвиконкому — Промислов, здається, тоді був — поцікавився: «А у вас самого як справи з житлоплощею?» «Все гаразд, — бадьоро відповів батько, — чудово живу в комуналці». Той, понизивши голос, сказав: "Товаришу Нікулін, ви що — ідіот?! Стільким людям допомогли, а самі тулитеся чорт-знає як! Негайно беріть папір і напишіть заяву для себе. Прямо зараз, тут, при мені, пишіть! Ось таким чином ми отримали квартиру. Я тоді навчався у 9-му класі.

— [7]

1972 року вступив на факультет журналістики МДУ, закінчив його в 1981 році[10].

З 1974 року — кореспондент газети «Московський комсомолець». З 1976 року працював у «Последних известиях» Головної редакції всесоюзної радіостанції «Маяк».

З 1986 року працював на Центральному телебаченні, в редакції інформації, у програмі «Час», був ведучим програми «Ранок» (зараз ранковий телеканал «Доброго ранку»).

З 1993 року працював у Московському цирку на Цветному бульварі на посаді директора-розпорядника.

У серпні 1997 року після смерті батька зайняв його місце, ставши генеральним директором та художнім керівником Московського цирку на Цветному бульварі, який був названий ім'ям Юрія Нікуліна.

З 2000 до 2003 року працював ведучим програми «Мій цирк» на каналі «Культура».

З 30 жовтня 2003 по 16 грудня 2004 року — ведучий програму про цирк «Форганг» на Першому каналі.

Нагороди та визнання ред.

  • Орден Пошани (26 грудня 2016 року) — за заслуги у розвитку вітчизняної культури та мистецтва, багаторічну плідну діяльність[11][12] .
  • Орден Дружби (13 листопада 2006 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняного циркового мистецтва та багаторічну творчу діяльність[13].
  • Член правління Творчого союзу циркових діячів Росії.
  • Академік Національної академії циркового мистецтва.
  • Кавалер-лицар Ордену Командорського хреста Бельгійського королівського товариства підтримки інновацій та винаходів.

Санкції ред.

7 січня 2023 року, через вторгнення Росії в Україну, внесений до списку санкцій України, передбачається блокування активів на території країни, припинення виконання економічних і фінансових зобов'язань, припинення культурних обмінів і співпраці, позбавлення українських держнагород.[14]

Особисте життя ред.

Був одружений тричі.

Перший раз одружився у 18-річному віці, але вже через рік розлучився. Дітей у цьому шлюбі не було.

У шлюбі з другою дружиною народилася донька Марія (нар. 26 грудня 1981) — лікар- нейрохірург, живе з чоловіком Домініком Востраком та двома дочками Вікторією та Валентиною в Мюнхені[15].

Третя дружина — Марія Станіславівна Нікуліна (нар. 12 серпня 1964) — займалася туристичним бізнесом . Син Юрій Нікулін (нар. 29 травня 1986) закінчив Школу-студію МХАТ, керівник відділу реклами та спецпроєктів Московського цирку Нікуліна на Цветному бульварі, одружений з Анастасією[16], онук Станіслав (нар. 2009), онука Софія (нар 2015). Син Максим Нікулін (нар. 13 листопада 1988) закінчив Школу-студію МХАТ, заступник керівника закордонного гастрольного відділу, одружений з Тетяною[17], внучка Ганна (нар. 07.2017).

Фільмографія ред.

У дитинстві знявся у двох художніх фільмах:

Рік Назва Роль
1968 ф «Діамантова рука» хлопчик, що йде по воді
1972 ф «Тут... недалеко» школяр

Примітки ред.

  1. ↑ НІКУЛІН Максим Юрійович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 15 листопада 2023.
  2. ↑ Андрей Захарьев. Почти шутя // Gala Биография. — 2006. — № 04 (20 травня). — С. 58—75.
  3. ↑ а б В День Рожденья Юрия Никулина — Новости Спектр
  4. ↑ Наша история: Латгальские корни самого доброго клоуна Юрия Никулина
  5. ↑ cker.org/forum/dl.php?t=3998503&guest=1 Карпачев М. Пётр Яковлевич Ростовцев: «Моя программа — программа народной свободы…» // Российский либерализм: идеи и люди. Под общ. ред. А. А. Кара-Мурзы. М.: Фонд «Либеральная Миссия». 2007. С. 497—500[недоступне посилання з Март 2018]
  6. ↑ Новости: Неизвестные Ростовцевы — Город-Семилуки.рф
  7. ↑ а б Максим Никулин: «Папа гонялся за клоуном Карандашом вокруг цирка с топором в руках» — tele.ru
  8. ↑ Богданова, Татьяна (28 апреля 2013). Золото советского кино. 44 года назад прошла премьера «Бриллиантовой руки». Аргументы и факты. Процитовано 4 червня 2016.
  9. ↑ Печорина, Дарья (19 января 2009). Бриллиантовая рука – апофеоз советской комедии. Вокруг ТВ. Процитовано 4 червня 2016.
  10. ↑ Наш дом на Моховой (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
  11. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 26 декабря 2016 года № 711 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  12. ↑ Путин наградил Евгения Миронова и Дениса Мацуева орденами. Лента.ру. 26 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  13. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 13 ноября 2006 года № 1272 «О награждении Орденом Дружбы Никулина М. Ю.». Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  14. ↑ Указ Президента України від 7 січня 2023 року № 4/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
  15. ↑ Внук Никулина не смог стать клоуном
  16. ↑ Внук Юрия Никулина Юрий: «В доме у дедушки всегда должен был быть хлеб» — «ФАКТЫ»
  17. ↑ Интервью с М. Ю. Никулиным. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 19 грудня 2021.

Посилання ред.

 
link=[1]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікулін_Максим_Юрійович&oldid=40924046