Вікіпедія

Нікольське (Алеутський округ)

Ні́кольське (рос. Никольское) — село, єдиний населений пункт та адміністративний центр Алеутського округ Камчатського краю Російської Федерації.

село Нікольське
Никольское
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Камчатський край
Муніципальний район Алеутський округ
Код ЗКАТУ: 30201000001
Код ЗКТМО: 30601401101
Основні дані
Населення ▲ 718 (2018)
Площа 404 км²
Поштовий індекс 684500
Телефонний код +7 41547
Географічні координати: 55°11′51″ пн. ш. 165°59′51″ сх. д. / 55.19750000002777313° пн. ш. 165.99750000002777028° сх. д. / 55.19750000002777313; 165.99750000002777028Координати: 55°11′51″ пн. ш. 165°59′51″ сх. д. / 55.19750000002777313° пн. ш. 165.99750000002777028° сх. д. / 55.19750000002777313; 165.99750000002777028
Часовий пояс MSK+9 (UTC+12)
Мапа
Нікольське (Росія)
Нікольське
Нікольське
Нікольське (Камчатський край)
Нікольське
Нікольське

Мапа

CMNS: Нікольське у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нікольське.

Населення становить 718 (2018) осіб.

Село розташоване на острові Беринга — найбільшому з Командорських островів.

Історія ред.

Засноване 1826 року переселенцями з острова Атту (один з Алеутських островів).

Постановою ВЦВК від 10 січня 1932 року з острівного Алеутського тубільного району був утворений Алеутський національний район з адміністративним центром у селищі Нікольському на острові Беринга.

На початок XXI століття Нікольське залишилося єдиним населеним пунктом на архіпелазі. Раніше існували також населені пункти Сєверне, Саранне на острові Беринга та Преображенське на острові Мідний, жителі яких були переселені до Нікольського у 1960-х роках.

Населення ред.

Чисельність населення
1888[1]1926[2]1939[3]1959[4]1970[5]1979[6]1989[7]
342↘180↗252↗565↗1023↗1240↗1356
2002[8]20052009[9]2010[10]2012[11]2013[12]2014[13]
↘808↘752↘613↗676↗705↘691↗692
2015[14]2016[15]2017[16]2018[17]
↘637↗683↗688↗718
250
500
750
1000
1250
1500
1939
2002
2013
2018

Економіка ред.

Нинішня економіка базується переважно на рибальстві, особливо на вилові лососевої ікри, збиранні грибів, а також на державних послугах і субсидіях. Попри те, що жителі острова живуть у середовищі, надзвичайно багатому на дику природу, вони дуже обмежені у використанні цих ресурсів, оскільки майже весь острів є природним заповідником. У роки після розпаду Радянського Союзу було поширене браконьєрство на рибу, песця, північного оленя (який був завезений на острів) і перелітних водоплавних птахів, але видобуток морських ссавців практично відсутній через сувору охорону.

Транспорт ред.

Нікольське обслуговується аеропортом Нікольське.

Клімат ред.

Як і решта території Камчатського краю, Нікольське має субарктичний клімат (Dfc), хоча океан робить температури набагато менш екстремальними, ніж у внутрішніх районах Сибіру, а зими приблизно на чотири градуси м'якші, ніж у Петропавловську-Камчатському. Перехід до субполярного океанічного клімату на південному заході Аляски[en] на сході дуже помітний, особливо в умовах надзвичайно малої кількості сонячних годин, які в середньому становлять лише близько 2,8 на день через постійні тумани з Алеутського мінімуму і течії Ояшіо на його західному фланзі. Екстремальні температури коливалися від -23,5 до 21,4 °C, причому остання була зафіксована 30 червня 1938 року.

Клімат Острова Берінг (1899-2018)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 5,4 5,1 8,8 10,2 13,6 21,5 21,4 21,0 18,5 12,7 9,2 7,4 21,5
Середній максимум, °C −1,7 −1,7 −0,4 1,3 4,7 7,7 11,3 13,3 11,8 7,2 2,8 −0,5
Середня температура, °C −3,2 −3,4 −1,9 −0,1 2,9 5,9 9,6 11,7 10,3 5,7 1,4 −2
Середній мінімум, °C −5,3 −5,4 −3,8 −1,6 1,5 4,6 8,3 10,4 8,7 3,9 −0,4 −3,9
Абсолютний мінімум, °C −21 −23,5 −21,9 −13,9 −9,6 −2,3 −0,5 −0,1 −2,9 −8,5 −15,4 −19,9 −23,5
Норма опадів, мм 81.3 53.9 50.8 52.6 79.0 50.3 54.9 96.3 67.3 84.3 69.1 67.8
Кількість сонячних годин 31,0 56,5 99,2 120,0 102,3 84,0 74,4 108,5 123,0 111,6 54,0 27,9
Кількість днів з опадами 13,8 12,7 11,4 9,6 7,7 6,2 7,6 10,4 10,8 14,2 15,0 15,1


Примітки ред.

  1. ↑ Географическо-статистический словарь Амурской и Приморской областей, со включением некоторых пунктов сопредельных с ними стран / Сост. преп. Благовещ. муж. гимназии Александр Кириллов. - Благовещенск : тип. т-ва Д.О. Мокин и К°, 1894. -[4, IV, 543 с. ; 25. - Библиогр.: с. III-IV.]
  2. ↑ Список населённых мест Дальневосточного края: по материалам Всесоюзной переписи населения 17 декабря 1926 года и Приполярной переписи 1926-27 года.. — Дальневост. краевой стат. отд.. — Хабаровск, Благовещенск : Далькрайлит, 1929. — С. 208. — 229, [3] с. — 500 екз.
  3. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность сельского населения СССР по районам, крупным селам и сельским населённым пунктам - районным центрам. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  4. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность сельского населения РСФСР — жителей сельских населённых пунктов — районных центров по полу (рос.)
  5. ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населенных пунктов - районных центров по полу. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. (рос.)
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 р.
  7. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
  8. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  9. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
  10. ↑ Итоги Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов
  11. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  13. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  14. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  15. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  16. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  17. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.


  Це незавершена стаття з географії Камчатського краю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікольське_(Алеутський_округ)&oldid=42661308