Ніколай Дюлґеров
Ніколай Дюлґеров (болг. Николай Дюлгеров / Nikolay Dyulgerov / Nikolay Diulgheroff; 20 грудня 1901, Кюстендил, Князівство Болгарія — 9 червня 1982, Турин, Італія) — болгарський і італійський художник, дизайнер, архітектор. Мешкав у Італії; його роботи — помітний внесок у спадщину «Другого футуризму».
| Ніколай Дюлґеров | ||||
|---|---|---|---|---|
| болг. Николай Дюлгеров | ||||
 | ||||
|
Ніколай Дюлгеров у своїй студії в Турині, біля 1970 | ||||
| При народженні | болг. Николай Славов Дюлгеров | |||
| Народження |
20 грудня 1901 Кюстендил, Болгарія тоді — Османська імперія | |||
| Смерть | 9 червня 1982 (80 років) | |||
| Турин, Італія | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Болгарія | |||
| Жанр |
живописець архітектор, дизайнер поліграфіст, кераміст | |||
| Навчання |
Баугауз, Веймар факультет архитектури Академії Альбертіна, Турин | |||
| Діяльність | художник, дизайнер, архітектор | |||
| Напрямок | Баугауз, футуризм | |||
| Звання | Почесний громадянин Турина | |||
|
| ||||
 Ніколай Дюлґеров у Вікісховищі | ||||
Життя і творчість ред.
Ніколай Дюлґеров народився у місті Кюстендил, на заході Князівства Болгарія у сім'ї друкаря. У 1920—1921 роках навчається у Технологічному університеті (прикладних мистецтв) у Відні, а в 1922 — у Дрездені, а у 1923 році стає студентом у початковому, веймарському Баугаузі, де зближається із викладачем кольорознавства, швейцарським експресіоністом Йоганнесом Іттеном. У роки навчання в Німеччині Ніколай Дюлґеров експонує свої роботи у Берліні та Дрездені. У 1924 році пройшла його персональна виставка в столиці Болгарії, Софії[1].
У 1926 році Дюлґеров приїжджає в італійський Турин, де протягом 6 років вчиться на факультеті архітектури Академії Альбертіна (англ. Accademia Albertina). Тут, завдяки знайомству з художниками-футуристами, його конструктивістський досвід, отриманий в Баугаузі, переплавляється у світлі динаміки пізнього футуризму. 1920-х — 1930-х роках були дуже плідними для художника; тоді були створені найбільш новаторські у всій його творчій кар'єрі речі. Деякі з них експонуються в Galleria Nazionale d'Arte Morerna в Римі. У ті ж роки Ніколай Дюлґеров брав участь у найбільш представницьких виставках футуристів, що проходили в Турині, Лейпцигу, Парижі, Барселоні, Мантуї і Венеції.
Ніколай Дюлгеров помер 9 червня 1982 року в Турині, в місті, в якому він прожив 56 років. До самої смерті залишався активним творчим художником. Жителі Турина присвоїли художнику звання «почесного громадянина»[2]. Італійський мистецтвознавець Енріко Крісполіті назвав його найзначнішим художником Турина у міжвоєнний період [3] .
Творчий доробок ред.
- Музичний момент [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (полотно, олія 81×65 см);
- синусоїда [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (Дошка, темпера 50×34 см);
- «Рационалният човек» (укр. Раціональна людина), 1928);
- «Духовно равновесие» (укр. Духовна рівновага, 1923);
- «Музикална среда» (укр. Музичне середовище, 1938);
- «Спомен за жена» (укр. Спогади про жінку, 1930);
- «Морякът» (укр. Моряк, 1930);
Примітки ред.
- ↑ Диана Попова (18 листопада 2000). Футуристкото преизграждане на вселената: Разговор с проф. Джорджо Ди Дженова. kultura.bg (болг.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 18 травня 2015.
- ↑ Изложба. Николай Дюлгеров. Множествената художествена идентичност (PDF). Нов български университет. Архів оригіналу (PDF) за 29 грудня 2010. Процитовано 10 травня 2015.(болг.)
- ↑ Георгиева, Емилия (2002). Забравен или незабравим. Изкуството на Николай Дюлгеров (1901—1982). Животът днес. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 18 травня 2015.(болг.)(болг.)
Джерела ред.
- Ніколай Дюлґеров=Nikolay Diulgheroff=Nikolay Diulgheroff: каталог на изложба / Сост: Ірина Генова Прев. Валентин Иванов; Албен Витанов, Ирина Генова. — София: Министерство на културата, 2008.
- Георгиева Емилия Футуризмите в изкуството на Николай Дюлгеров. — Български художник, 2005. — 84 с. — ISBN 9544061282. (болг.)
- Diulgheroff, Nicolay; Galvano, Albino. Nicolay Diulgheroff: Catalogo di mostra, 21 ottobre—3 novembre 1972. — Galleria Viotti, 1972. — 16 p. (італ.)
Література ред.
- Милев Гео За Николай Дюлгеров и кубизма // Море. — 1924. — № 2. (болг.)
- Райнов Николай За изложбата на Николай Дюлгеров в София // Пламък. — С. — 1924. — № 4. (болг.)
- Енциклопедичен речник КЮСТЕНДИЛ]] А-Я. — София: изд. БАН, 1988. — С. 208. (болг.)
- Божков Атанас Български приноси в европейската цивилизация. — С.: Булвест, 2000. (болг.)
- Емилия Георгиева Футуризмите в изкуството на Николай Дюлгеров. — София: Български художник, 2005. (болг.)
- Ирина Генова, съст. Николай Дюлгеров — Множествената художествена идентичност (Nicolay Diulgheroff / L’Identità Artistica Multiforme). — С.: Издание на Министерство на културата, 2008. — 108 страници. Куратор на изложбата и съставител на изданието Ирина Генова. Автори на статиите: Джорджо Ди Дженова, Ирина Генова. Фотография и дизайн на изложбата и каталога: Надежда Олег Ляхова. Превод: Валентина Иванова (италиански език), Албена Витанова. (англ.)
- Данева Анжела Щрихи към творчеството и биографията на Николай Дюлгеров (1901—1982). — В.: Българи в италианските академии за изящни изкуства (1878—1944). — НБУ, 2013. (болг.)
- Daneva Angela I Bulgari nelle Accademie di Belle Arti Italiane (1878—1944). — Nuova Università Bulgara, 2013. (італ.)
Посилання ред.
- Nicolaj Diulgheroff architetto e designer (італ.)
- Тонев Асен Изложба за футуриста Николай Дюлгеров // Икономедиа. — 2009. — 8 грудня. (болг.)
- Джорджо Ди Дженова Николай Дюлгеров — българско-торински футурист (болг.)
- Емилия Георгиева Забравен или незабравим. Изкуството на Николай Дюлгеров (1901—1982), в. «България днес» (двуседмичен вестник на Държавната агенция за българите в чужбина), год. VI, бр. 19, 1—15 октомври 2002. (болг.)