Ніжинський трамвай
Ніжинський трамвай — система міського вузькоколійного залізничного транспорту, що функціонувала в Ніжині у 1915—1927 рр. Офіційні назви «Ніжинська військово-польова кінна залізниця», «Ніжинська міська залізниця». Через використання переважно кінної тяги називалася містянами «конкою».
| Ніжинський трамвай | |
|---|---|
| Опис | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Ніжин |
| Дата відкриття | 1915 |
| Дата закриття | 1927 |
| Маршрутна мережа | |
| Кількість маршрутів | 1 |
| Довжина маршрутів | 7 верст |
| Рухомий склад | |
| Кількість депо | 1 |
| Технічні дані | |
| Ширина колії | 1524 мм |
| Тип живлення | кінна тяга |
Будівництво лінії ред.
Монтажні й будівельні роботи були виконані групою військовослужбовців 1-го запасного залізничного батальйону на чолі з прапорщиком Міончинським. Поспіхом, протягом кількох тижнів вересня 1915 р., містом прокладалася військово-польова кінна залізниця. Її початковим головним призначенням було перевезення поранених від залізничного вокзалу до розкиданих містом 4-х відділів шпиталю.
Маршрути ред.
Маршрути руху ніжинського трамваю неодноразово змінювалися в залежності від еволюції її призначення.
1915—1918 рр. — головний маршрут проходив від залізничного вокзалу до відділу № 1 шпиталю за маршрутом: вул. Київська — вул. Набережна — Ліцейський міст — вул. Чернігівська — вул. Редькінська — вул. Московська. У 1918 р. із завершенням І Світової війни колія була демонтована. Міською владою був розроблений проект будівництва електричного трамваю, який в умовах революції так і не був реалізований.
1922—1927 рр. — головний маршрут проходив від залізничного вокзалу до міського базару за маршрутом: вул. Київська — вул. Набережна до мосту на вул. Московській. Ініціатором відновлення ніжинського трамваю був міський воєнний комісар Макаренко, який для отримання коштів на утримання розквартированих у місті військових частин, організував вантажні й пасажирські перевезення. Увесь маршрут був поділений на дві ділянки. За проїзд кожної пасажир мав у 1924 р. сплатити по 10 коп. Цього ж року кількість зупинок була збільшена із 5 до 9.
Окрім вказаних головних маршрутів прокладалися допоміжні (так звані «тупики»). Лише до артилерійського складу, що розташовувався поруч із залізничним вокзалом, було прокладено щонайменше 3 гілки колії. Загальна довжина колії станом на 1918 р. становила понад 7 верст, з яких 5 припадало на головний маршрут.
Рухомий склад ред.
Ніжинський трамвай у 1915 р. мав 30 критих вагонеток для перевезення поранених. До 1922 р. в депо залишилося лише 8 вантажних та 2 пасажирські вагонетки. Кожен нормальний потяг складався із 2 з'єднаних між собою вагонеток, які урухомлювалися парою коней. У липні 1924 р. була зроблена спроба моторизації ніжинського трамваю. Один з вантажних потягів був обладнаний зношеним двигуном внутрішнього згорання «Renault», який вийшов з ладу в листопаді того ж року й залишився не відремонтованим.
Закриття ред.
Ніжинський трамвай мав низьку ефективність й створював низку труднощів для розвитку транспортної інфраструктури міста:
- обладнання трамваю вже на момент будівництва мало значну ступінь зношеності;
- колія не була заглиблена на рівень дорожнього полотна й затримувала рух стічних вод;
- через снігові замети рух трамваю на зимовий період припинявся;
- прокладена головним вулицями міста колія псувала благоустрій та зовнішній вигляд міста;
- незручний спосіб урухомлення потягів кіньми (обабіч, а не попереду вагонів) заважав нормальному руху гужового транспорту.
Остаточно доля ніжинського трамваю вирішилася у 1925 р., коли в місті були організовано автобусні пасажирські перевезення. Конка протягом наступних двох років використовувалася лише для вантажних перевезень. Через відсутність з'єднання із пакгаузами залізничної станції, вона не витримала конкуренції з боку візників й була остаточно демонтована.
Посилання ред.
- Історія Ніжина в цифрах і датах (рос.)
- Ніжинський кінний трамвай на сайті «Горэлектротранс». Архів оригіналу за 27 квітня 2013. (рос.)
Джерела ред.
- Електротранспорт України : енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ : Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с. — ISBN 978-966-2321-11-1.
- Москаленко Ю. Ніжинська кінна залізниця // Під прапором Леніна. — 1986. — № 178. — 1 листопада. — С.3.
- Потапенко М. Корпус документів до історії воєнно-польової кінної залізниці в Ніжині (1915—1918 рр.) // Ніжинська старовина. — Ніжин, 2014. — Вип. 17(20). — С. 94–110.
- Потапенко М. Ніжинська міська залізниця (1915—1927 рр.) // Матеріали 14-ї Всеукраїнської конференції «Актуальні питання історії науки і техніки». — Київ — Львів, 2015. — С.335 — 338.