Нурафшан
Нурафшан (узб. Nurafshon — літер. променистий, сяючий) — місто обласного підпорядкування, адміністративний центр Уртачірчікского району Ташкентської області Республіки Узбекистан.
| Місто
|
Історія ред.
Набув статусу міста в 1973 році. До 2017 року іменувався Тойтепа (узб. Toʻytepa/Твйтепа) та був містом районного підпорядкування Уртачірчикського району (колишній Середньочирчикський район).
25 серпня 2017 року Сенат Олій Мажліса Республіки Узбекистан на своєму пленарному засіданні ухвалив рішення про перейменування міста Тойтепа на Нурафшан.
Географія ред.
Місто Нурафшан розташоване за 4 км від залізничної станції Тойтепа, на автодорозі Ташкент — Коканд, за 25 км на південь від Ташкента.
Населення ред.
Чисельність населення Нурафшана станом на 1 липня 2018 року – 49 731 особа. За оцінними даними, раніше населення міста становило понад 29 000 осіб, а 1975 року — 17 000 осіб.
Економіка ред.
У місті є збагачувальна фабрика алюмінієвих руд, швейна фабрика, автотранспортні підприємства, підприємства обробної промисловості.
Утворення ред.
У місті знаходиться загальноосвітня середня школа №1 (колишня імені О. С. Пушкіна), яка є однією з найстаріших шкіл міста.
У школі є російські та узбецькі класи, а також наголошується на вивчення іноземних мов англійської, німецької, французької та корейської.
Також у місті є загальноосвітня середня школа №48 (колишня імені А. П. Гайдара, розташована на вулиці Тошкент юлі), в якій теж є російські та узбецькі класи. Є 28-а загальноосвітня казахськомовна школа імені Абая.
Визначні пам'ятки ред.
На західній околиці міста (дорогою Нурафшан — Туябугуз) розташоване городище Улькантойтепе, яке було сильно зруйноване внаслідок розміщення на ньому військової частини за радянських часів.
Городище досліджувалося: у 1875 році – Д. М. Гременицьким, у 1884 році – М. Примкуловим та Н. І. Веселовським, у 1890 році — І. І. Краузе, у 1896 році — членами Туркестанського гуртка любителів археології, у 1923 році — М. Є. Массоном, в 1929 — А. А. Потаповим, в 1958 — Ю. Ф. Буряковим і С. X. Ішанхановим.
Тут проводилися невеликі розкопки та археологічні дослідження. Зберігся лише шахрістан прямокутної форми площею 20 га з цитаделлю в північній частині.
І цитадель, і шахрістан обнесені оборонними стінами, в останній – сліди 4-х воріт. Потужність культурного шару подекуди перевищує 10 метрів.
Наявний матеріал дозволяє віднести обживання площі на час перших століть н.е., а розквіт життя - до IX-X століть і особливо - до XI-XII століть.
Ототожнений із середньовічним містом Нукетом. Описаний східними географами у X-XII століттях н. в епоху Караханідів, певний час був столицею володіння Ілаком, в якому був свій монетний двір.
Під час проведення археологічних досліджень було виявлено два оссуарії, що датуються VI століттям і належать до епохи зороастризму. Зараз вони знаходяться в Музеї історії народів Узбекистану в Ташкенті.
Відомі жителі ред.
У місті проживав та похований повний кавалер ордена Слави Микола Іванович Голубничий.