Носко Григорій Михайлович
Носко Григорій Михайлович (* 16 грудня 1910, Іванівка, Слов'яносербія, Катеринославська губернія, Російська імперія — † 20 січня 1980, Кілія, Одеська область, УРСР) — радянський футболіст, півзахисник ворошиловградського «Дзержинця», чемпіон УРСР.
 | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Григорій Михайлович Носко | |
| Народження | 16 грудня 1910 | |
| Іванівка, Слов'яносербія, Російська імперія | ||
| Смерть | 20 січня 1980 (69 років) | |
| Кілія, Одеська область, УРСР | ||
| Поховання | Kili Islandd | |
| Громадянство |  СРСР
| |
| Позиція | півзахисник | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1936–1940 | «Дзержинець» | 22 (0) |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди |
| |
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
Біографія ред.
Народився у 1910 році в селі Іванівка, Слов'яносербія, Катеринославська губернія, Російська імперія (зараз Луганська область). Проживав у місті Луганськ. Закінчив машинобудівний технікум. Працював на Луганському паровозобудівному заводі. Був одружений. Мав двох дітей. Син — Носко Леонід Григорович. Дочка — Носко Лідія Григорівна. Онук — Носко Павло Леонідович. Брав участь у Німецько-радянській війні. В період з 1945 по 1949 рік служив військовим у різних військових частинах СРСР. Згодом переїхав до міста Кілія. Помер у 1980 році. Похований в Кілії.[1][2][3]
Футбольний шлях ред.
Був капітаном команди машинобудівного технікуму. У 1930 році його команда об'єдналась з командою будівного технікуму і виграла чемпіонат міста.[4] Після грав у команді заводу. У 1936 році став основним гравцем ворошиловградського «Дзержинця». Протягом 1936–1940 років брав участь у більш ніж 50 іграх різних чемпіонатів УРСР та СРСР. У 1937 и 1939 роках був капітаном «Дзержинця».[5]
У 1937 році команда «Дзержинець» пробилася у 1/16 фіналу Кубку СРСР. 1938 року виграла чемпіонат УРСР. У 1939 році потрапила до 1/16 фіналу Кубку СРСР та зайняла 16 місце у групі «Б» Чемпіонату СРСР.[6][7]
Воєнний шлях ред.
Після початку Німецько-радянської війні у 1941 році мобілізований до лав Червоної армії. У званні лейтенант був командиром 139-ї мобільної танкоремонтної бази 32-го мотострілецького полку 18-го танкового корпусу. Воював на Сталінградському, Південно-Західному, Степовому, 2-му Українському та 3-му Українському фронтах. За забезпечення ефективної роботи з ремонту бойових машин нагороджений орденом Червоної зірки (1943 рік) та орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (1945 рік).[8][9][10]
Примітки ред.
- ↑ Біографія Носка Григорія Михайловича на сайті «Заря» Луганск. История и статистика" [Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.) 14.12.2012
- ↑ Стаття «Капитан первых чемпионов Украины» на офіційному сайті футбольного клубу «Зоря» [Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.) 17.05.2013
- ↑ Крамарук В. Капитан первых чемпионов Украины // Вечерний Луганск. — 2013. — № 13 (636). — С. 18. (рос.)
- ↑ Стаття «Из истории зарождения футбола на Луганщине» [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.) 10.01.2016
- ↑ Шкиров Ю. Век луганского футбола. — Луганск : Изд-во «Максим», 2008. — С. 8, 10, 11, 13, 14, 17, 21, 24, 507, 593, 681, 690. — ISBN 978-966-96941-5-2. (рос.)
- ↑ Кошель Ю. Футбол в СССР: в 3 т. — Москва : Изд-во «Луч-1», 1993. — Т. 1. — ISBN 5-900612-02-3. (рос.)
- ↑ Стаття «Зоря» футбольної Луганщини" на офіційному сайті Федерації Футболу України [Архівовано 14 жовтня 2012 у Wayback Machine.] 14.12.2012
- ↑ Інформація на сайті «Заря» Луганск. История и статистика" [Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.) 14.12.2012
- ↑ Указ про нагородження орденом Червоної зірки у банку документів «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.) 14.12.2012
- ↑ Указ про нагородження орденом Вітчизняної війни у банку документів «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.) 14.12.2012
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)