Вікіпедія

Новіков Геннадій Іванович

Генна́дій Іва́нович Но́віков (1915—1993) — радянський льотчик бомбардувальної авіації на фронтах Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (27.06.1945). Гвардії майор.

Новіков Геннадій Іванович
Народження 20 січня 1915(1915-01-20)
Тайга, Томський повітd, Томська губернія, Російська імперія
Смерть 6 січня 1993(1993-01-06) (77 років)
Барнаул, Росія
Країна  СРСР
Партія КПРС
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За трудову відзнаку» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави» медаль «Ветеран праці»

Біографія ред.

Народився 20 січня 1915 року в місті Тайга (тепер — Кемеровська область). Після закінчення семирічної школи і школи фабрично-заводського учнівства працював помічником машиніста на залізниці. Паралельно з роботою навчався в Тайгинському аероклубі.[1]

У вересні 1938 року призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. В 1940 році закінчив Новосибірську військову авіаційну школу пілотів[2].

З жовтня 1942 року — на фронтах Другої світової війни. Тричі був збитий, але встигав залишати літаки до їх падіння, двічі зазнав важких поранень. 15 червня 1944 року, будучи збитим, вистрибнув з парашутом, але при приземленні зламав ногу і був узятий у полон румунськими військами. 29 серпня того ж року зумів втекти з табору й у вересні того ж року повернувся в свій полк[2].

До квітня 1945 року гвардії капітан Геннадій Новіков командував ескадрильєю 82-го гвардійського бомбардувального авіаполку 1-ї гвардійської бомбардувальної авіадивізії 6-го гвардійського бомбардувального авіакорпусу 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту. На той час він здійснив 97 бойових вильотів, взяв участь у 17 повітряних боях, особисто збивши 3 ворожих літаки[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецьким фашизмом і проявлені при цьому відвагу і геройство» гвардії капітан Геннадій Новіков удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі « Золота Зірка» за номером 7607[2].

У 1946 році у званні майора звільнений у запас. Проживав і працював спочатку на батьківщині, потім у Барнаулі. В 1951 році закінчив Томський електромеханічний інститут залізничного транспорту. Працював у локомотивному депо станції Топки Західно-Сибірської залізниці (Кемеровська область) «виріс» до посади заступника начальника депо, а потім став і начальником депо[3]. Пізніше переведений у місто Барнаул Алтайського краю на посаду заступника начальника Алтайського відділення дороги.

Помер 6 січня 1993 року[2].

Нагороди ред.

Пам'ять ред.

  • На честь Новікова названо електровоз локомотивного депо станції Барнаул[2].
  • На будівлі Алтайського відділення Західно-Сибірської залізниці в Барнаулі встановлена меморіальна дошка (2007).
  • Меморіальна дошка встановлена на будинку, в якому Г. І. Новіков жив після війни в Барнаулі (площа Перемоги, будинок 8).
  • Ім'я Героя висічено на Меморіалі Слави в Барнаулі.

Література ред.

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Боевая слава Алтая. — Барнаул: Алтайское книжное издательство, 1978. — С. 187. (рос.)
  • Верховцева З. П. Гордость и слава Кузбасса. 1941—1945. — Кемерово: Кузбассвузиздат, 2008. — С. 298—300. (рос.)
  • Герои Советского Союза — кузбассовцы. — Кемерово, 2007. — С. 144. (рос.)
  • Герои Советского Союза — кузбассовцы: [фотоальбом] / Сост. М. Рыжков. — Кемерово: «Панорама», 1975. — С. 43. (рос.)
  • Не ради славы. — Кемерово, 1983. — С. 150—170. (рос.)
  • Новосибирцы — Герои Отечества. — Новосибирск, 2010. (рос.)
  • Победители. Документальный сборник. — Новосибирск: Историческое наследие Сибири. — 2005. — С. 206—215. (рос.)
  • Яковлева Л., Валитова Г. Небо начинается с земли. — Кемерово: Кузбассвузиздат, 2010. — С. 55—63. (рос.)

Посилання ред.

  • Новіков Геннадій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 12 вересня 2020.
  • Биография Г. И. Новикова на сайте «Авиаторы второй мировой».
  • Михайлов М. На пешках — по врагу. // Гудок. — 2015. — 23 января.
  • Новиков Г. И. в «Новосибирской Книге памяти».
  • О Новикове Г. И. на сайте Томского областного краеведческого музея имени М. Б. Шатилова.

Примітки ред.

  1. ↑ Искулов Г. Тайгинцы — солдаты Победы. — Кемерово, 2007. — С. 11.
  2. ↑ а б в г д е ж Новіков Геннадій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  3. ↑ Анищенко В. И., Кубецкий А. Н. Локомотивное депо Тайга. — Омск, 1996. — С. 34. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новіков_Геннадій_Іванович&oldid=33771059