Новобіла (Кантемирівський район)

Новобіла (рос. Новобелая) — село Кантемирівського району Воронізької області. Утворює окреме Новобілянське сільське поселення.

село Новобіла
рос. Новобелая
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Воронезька область
Муніципальний район Кантемирівський
Поселення Новобілянське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 20219832001
Код ЗКТМО: 20619432101
Основні дані
Населення 308
Поштові індекси 396717
Телефонний код +7 47367
Географічні координати: 49°48′48″ пн. ш. 39°18′11″ сх. д. / 49.81333333336077374° пн. ш. 39.303055555583775° сх. д. / 49.81333333336077374; 39.303055555583775Координати: 49°48′48″ пн. ш. 39°18′11″ сх. д. / 49.81333333336077374° пн. ш. 39.303055555583775° сх. д. / 49.81333333336077374; 39.303055555583775
Часовий пояс UTC+4
Водойма р. Біла
Мапа
Новобіла (Росія)
Новобіла
Новобіла

Мапа

Населення становить 1518 осіб за переписом 2010 року (708 чоловічої статі та 810 — жіночої).

Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Україною НовобілаНовобіла.

Історія ред.

За даними 1859 року на казенному хуторі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 4608 осіб (2278 чоловічої статі та 2330 — жіночої), налічувалось 560 дворових господарств, існували православна церква, парафіяльне училище, відбувався щорічний ярмарок ярмарок[1].

Станом на 1886 рік у колишній державній слободі, центрі Ново-Білянської волості, мешкало 5200 осіб, налічувалось 689 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 7 лавок, паровий млин, 64 вітряних млини, відбувались 4 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5469 осіб (2770 чоловічої статі та 2699 — жіночої), з яких 5465 — православної віри[3].

За даними 1900 року у слободі мешкало 6192 особи (3364 чоловічої статі та 2828 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 815 дворових господарств, існували 2 православні церква, земська й церковно-парафіяльна школа, водяний і 13 вітряних млинів, 2 мануфактурні, 3 дріб'язкові, 3 залізні, шкіряна й винна лавки, шинок, відбувалось 5 ярмарків на рік й базари[4].

Джерела ред.

Примітки ред.

  1. рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 777)
  2. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-34. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5243)