Новаківська Стефанія
Стефанія Новаківська (Козоріз) (10 січня 1883 р., с. Новоселиця Костикова?[1]— † ?) — засновниця першого осередку УВО та ОУН на Закарпатті. Дружина українського політичного діяча Михайла Новаківського.
| Стефанія Новаківська | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
10 січня 1883 Королівство Галичини та Володимирії |
| Смерть | невідомо |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Україна |
| Рід військ |
 УСС ОУН |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Командування | |
| засновниця УВО та ОУН на Закарпатті | |
Життєпис ред.
Служила санітаркою у легіоні УСС. Нагороджена срібною медаллю Червоного Хреста.[2]
Разом із чоловіком проживала на Закарпатті. Викладала в Ужгородській учительській семінарії. Син загинув на фронті біля Вінниці, а з чоловіком невдовзі після цього вона стала жити окремо.
Наприкінці 1929 зробила спробу створити Організацію Українських Націоналістів на Закарпатті. Ця організація не була самостійною краєвою структурою, а філією галицького УВО, із загальним керівництвом зі Львова.
Організація замаху на лідера москвофілів ред.
На знак протесту проти антиукраїнської діяльності москвофілів, яких підтримувала влада Чехословаччини, Стефанія Новаківська вмовила учня Ужгородської учительської семінарії Федора Тацинця, з яким познайомилася того ж року у скаутському таборі і який після цього був частим гостем у неї, здійснити замах на чільного представника москвофільства Євменія Сабова.
1 червня 1930 року Федір Тацинець вистрілив у лідера москвофілів під час проведення «Дня Русской Культури» в Ужгороді, але схибив і не завдав Євгенію Сабову жодної шкоди. Поліція його одразу заарештувала.
Разом із Тацинцем чеська поліція заарештувала й співучасників замаху — студентів Миколу Байду, Володимира Федорчука і Стефанію Новаківську. Суд відбувся у листопаді 1930 року і засудив Стефанію Новаківську до 5 років ув'язнення, оскільки вона взяла на себе всю провину за організацію та проведення замаху.
Подальша доля невідома.
Див. також ред.
Примітки ред.
Література ред.
- Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 с. — ISBN 966-410-001-3