Нектарій І Єрусалимський
Нектарій (в миру Ніколаос Пелопідіс, 1602—14 липня 1676) [3] — патріарх Єрусалима з 1661 по 1669 роки.
| Нектарій І Єрусалимський | |
|---|---|
| Народився |
1602[1] або 1605[2] Крит, Венеційська республіка |
| Помер | 1676[1] або 1685[2] |
| Діяльність | священник, священнослужитель |
| Знання мов | новогрецька |
| Посада | Патріарх Єрусалимський |
| Конфесія | православ'я |
Біографічні дані ред.
Він народився в Венерато в провінції Теменос на Криті в 1602 (або 1605[4]) р., а його батько був родом із Пелопоннесу[4]. Навчався в Ханьї поруч із Мелетіосом Макрісом, учителем синайської школи. Навчався в Синайському монастирі, де постригся в ченці й прийняв ім’я Нектарій. У віці 35 років він навчався в Афінах біля неоаристотеліанця Теофіла Корідалея і таким чином став одним із найосвіченіших священнослужителів XVII століття[4].
У 1660 році, повернувшись з Константинополя до Синайського монастиря, він був обраний ігуменом монастиря. А по дорозі в Єрусалим на висвячення[4], йому повідомили, що він був обраний Патріархом на засіданні Синоду в Константинополі 25 січня 1661 р., на якому також розглядалося питання про кваліфікацію Патріарха Єрусалимського./[4]
Він був інтронізований у квітні 1661 року. Його описують як більш теоретичну людину, тому його правою рукою в управлінні Єрусалимською церквою був архідиякон, а пізніше його наступник Досифей[5]. Через рік після обрання, за звичаєм того часу, він розпочав гастролі зі збору коштів. Він поїхав до Молдавії та Угорщини, повернувшись до свого місця в 1665 році з чудовими сумами та цінними реліквіями для церкви Воскресіння: дорогоцінним хрестом у людський зріст, футляром для священного дерева, футлярами для святих мощей і святих посудин[5]. Потім він захищав права Патріархату від іноземців (переважно латинян)[4].
У 1668 році він попросив звільнити його від своїх обов'язків у зв'язку з похилом віку[4], а 23 січня 1669 року архієпископ Кесарії Досифей був обраний його наступником Синодом, який збирався в Константинопольському Гробі Господнього під його президентством[4]. Сам він залишився в Єрусалимі, навіть брав участь у Єрусалимському синоді 1672 року.
Помер 14 липня 1676 року.
Його праці ред.
Нектарій написав твір проти папського Протея, в якому зібрав те, що час від часу писали письменники Східної Церкви, щоб це спростувати. Його опублікував у 1682 році в Яссах його наступник Досифей.
Завдяки зусиллям Нектарія в 1662 році в Нідерландах грецькою мовою було видано Expositio fidei, відоме як «Православне сповідання» Петра Могіласа, опис православ’я у формі запитань і відповідей, затверджених східними патріархами в 1643 році.
Посилання ред.
- ↑ а б в opac.vatlib.it
- ↑ а б в http://datos.bne.es/persona/XX1700541.html
- ↑ Νεκτάριος, Πατριάρχης Ιεροσολύμων, Θρησκευτική και Ηθική Εγκυκλοπαίδεια, τόμος 09, σελ. 396-397, Εκδ. Μαρτίνος Αθαν., Αθήνα 1966
- ↑ а б в г д е ж и Αθηνών Χρυσόστομος, 1900.
- ↑ а б Πατριάρχης Ιεροσολύμων Παΐσιος (1645 – 1660). Процитовано 15 Μαΐου 2021.
Джерела ред.
- Αθηνών Χρυσόστομος (1900). Η εκκλησία Ιεροσολύμων κατά τους τέσσαρας τελευταίους αιώνας: [1517-1900]. Αθήνησιν: Εκ του Τυπογραφείου Π. Δ. Σακελλαρίου. Процитовано 25 Ιουνίου 2011.
- Κωνσταντίνος Σάθας, Βιογραφίαι των εν τοις γράμμασι διαλαμψάντων Ελλήνων από της καταλύσεως της Βυζαντινής Αυτοκρατορίας μέχρι της Ελληνικής Εθνεγερσίας 1453-1821, εκδ. Κουλτούρα,1990, σελ.319-322
- Πατριάρχης Ιεροσολύμων Παΐσιος (1645 – 1660). Процитовано 15 Μαΐου 2021.
Бібліографія ред.
- Μανούσακας Μ. Ι., Η Επιτομή της Ιεροκοσμικής Ιστορίας του Νεκταρίου Ιεροσολύμων και αι πηγαί αυτής, Κρητικά Χρονικά, τομ.1 (1947),σελ. 291-332
- Άννα Καραμανίδου , Νεκταρίου Πατριάρχου Ιεροσολύμων Ομιλιάριον, εκδ. Μέθεξις 2015 [Μονογραφία]