Вікіпедія

Некрономікон

Некроно́мікон (англ. Necronomicon) — вигадана Говардом Лавкрафтом книга, яка часто згадується в літературних творах, заснованих на Міфах Ктулху та пов'язаних творах жанру містики й жахів.

Некрономікон
Necronomicon
Відтворений примірник Некрономікона (2004)
Жанр вигадана чаклунська книга
Автор Г. Ф. Лавкрафт
Мова англійська
Написано

VIII ст. (за вигаданою історією)
Початок ХХ ст. (вигадана)

Впродовж ХХ ст. (створено репліки)
CMNS: Цей твір у Вікісховищі

Попри твердження самого Лавкрафта, деякі вірять в існування цього стародавнього манускрипту, що також називається Аль-Азіф, або Некрономікон, а також в те, що у вигаданої Лавкрафтом книги існував історичний прообраз. Зокрема цієї думки часто дотримуються прихильники теорій змови, наприклад Роберт Антон Вілсон і Роберт Ші в своїй трилогії «Іллюмінатус!». Серйозно ставився до Некрономікона і відомий письменник-містик Кеннет Грант.

Лавкрафт часто посилався на вигадані книги в своїх творах, що згодом стало поширеною практикою серед письменників-фантастів — таких, як, наприклад, Хорхе Луїс Борхес та Вільям Голдман. Вперше «Некрономікон» згадується в оповіданні Лавкрафта «Пес», написаному в 1923 році, а перший натяк на нього з'явився ще в «Свідченнях Рендольфа Картера» (1919). Опис «Некрономікона» свідчить, що книга небезпечна для читання, бо через сильні закляття й таємні знання в ній може зашкодити фізичному і психічному здоров'ю читача.

Значення назви ред.

За спогадами Говарда Лавкрафта, назва «Некрономікона» прийшла йому уві сні. Існує думка, що Лавкрафт перебував під впливом книги Вільяма Чемберса «Король у жовтому», в якій йдеться про п'єсу, що зводить людей з розуму, або запозичив ідею у Натаніеля Готорна. Лавкрафт писав про значення назви у перекладі з грецької: nekros (мрець), nomos (закон), eikon (образ, втілення). Таким чином, буквально назва означає: Втілення закону мерців (мертвих).

У грецьких виданнях Лавкрафта наводяться ще приклади варіантів перекладу:

  • Necro-Nomicon — Книга законів Мертвих, похідне від Nomikon (Книга Закону);
  • Necro-Nomo-icon — Книга Мертвих Законів;
  • Necro-Nemo-ikon — Дослідження класифікації мертвих;
  • Necro-Nomo-eikon — Втілення Закону Мертвих;
  • Necro-Nemein-Ikon — Книга про Мертвих;
  • Necrό-Nomo-eikon — Закон мертвих образів;
  • Necr-Onom-icon — Книга Мертвих Імен, похідне від onoma (ім'я);
  • Necr-onom-ikon — Книга Імен Мертвих святих, від icon — Ікона — зображення Святого.

Вигадана історія ред.

Есе Лавкрафта «Історія Некрономікона» (англ. The History of the Necronomicon, 1927) містить спроби впорядкувати накопичені відомості про книгу. За цим есе, спочатку книга називалася «Аль-Азіф», що нібито означає арабською «звук, видаваний нічними комахами, який приймають за завивання демонів». Арабський окультист VIII ст. Абдул Альхазред, що поклонявся Ктулху і Йог-Сототу, дізнався таємниці давніх цивілізацій, побувавши на руїнах Вавилона, Мемфіса та Ірама в пустелі Руб-ель-Халі, де виявив Безіменне місто. Останні роки свого життя він прожив у Дамаску, де й писав на основі зібраних відомостей «Аль-Азіф», а в 738 році несподівано помер. Як говорять легенди, Альхазреда насправді забрало чудовисько.

Книга в 950 році була перекладена на грецьку мову і отримала назву «Некрономікон» від Теодора Філетаса, вигаданого схоласта з Константинополя. Інтерес до книги призвів до того, що її було заборонено і спалено в 1050 році патріархом Михаїлом Кіруларієм. Однак книга знову з'явилася в 1228 році, перекладена на латину книжником Олаусом Ворміусом. І латинський, і грецький текст були заборонені папою Григорієм IX в 1232 році. Латинське видання було опубліковано в XV столітті в Німеччині і в XVII столітті в Іспанії. Грецьке ж було надруковано в Італії в першій половині XVI століття. За часів королеви Єлизавети англійський маг Джон Ді імовірно переклав книгу на англійську мову, однак, вона так і не була опублікована і збереглася лише частково.

Оригінал арабською було виявлено в Сан-Франциско на початку XX століття, проте він згорів при пожежі. Грецький переклад був втрачений в ході полювання на відьом у Салемі.

Копії зберігаються в: Британському музеї, Національній бібліотеці Франції, Бібліотеці Віденер Гарвардського університету в Кембриджі, Університеті Буенос-Айреса, Бібліотеці Міскатонікского університету в Аркхемі. Решта примірників знаходяться в приватних колекціях[1].

Некрономікон у мистецтві ред.

Некрономікон у літературі ред.

Некрономікон досить часто згадується в романах російських письменників Лазарчука й Успенського. Крім цього, назву вживають Стівен Кінг та Ніл Стівенсон. У романі Сергія Лук'яненка «Денна варта» також згадується ця назва. Книга фігурує і в романі «Культ» Любка Дереша.

Некрономікон у кіно ред.

Вигадана книга Лавкрафта, згадується й в деяких кінофільмах та кіносеріалах, серед них:

Некрономікон у відеоіграх ред.

  • У 2001 році за мотивами творчості Лавкрафта випущена гра Necronomicon: The Dawning of Darkness.
  • У грі Scratches можна знайти книгу під назвою «Некрономікон Абдула Альхазрета».
  • Студія A Games of Cthulhu випустила карткову flash-гру The Necronomicon.
  • У грі Atelier Iris: Grand Fantasm Некрономікон вважається зброєю.
  • У грі Penumbra: Black Plague в локації «Бібліотека», на книжковій полиці можна зустріти «копію Некрономікона».
  • У грі Екзорцист 2.
  • У грі Max Payne можна знайти книгу «Некрономікон» у нічному клубі «Ragnarock».
  • У Грі Evil Dead: Regeneration вся історія почалася з Некрономікона.
  • У Грі Darkness Within 2: The Dark Lineage Можна знайти «Некрономікон» у книгарні.
  • У грі The Binding of Isaac Некрономікон можна знайти як артефакт.
  • У грі Team Fortress 2 є посилання на книгу.
  • У грі League of Legends є артефакт Morellonomicon.
  • У грі Corpse Party: Book of Shadows з'ясовується що у сім'ї Шінозакі була одна з копій Некрономікона.

Примітки ред.

  1. ↑ The History of the Necronomicon, " H.P. Lovecraft, June 1989, Necronomicon Press

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Некрономікон&oldid=39090485