Вікіпедія

Населення Угорщини

Населення Угорщини. Чисельність населення країни 2015 року становила 9,897 млн осіб (90-те місце у світі)[1]. Чисельність угорців стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 9,16 ‰ (207-ме місце у світі), смертність — 12,73 ‰ (20-те місце у світі), природний приріст — -3,57 ‰ (216-те місце у світі) . Присутня державна система соціального захисту малозахищених верств населення . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних і науково-освітніх установ, регулярно проводяться переписи населення .

Населення Угорщини M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 9,897 млн осіб
Густота 108,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,33 ‰
Природний рух
Природний приріст ▼-0,22 %
Народжуваність 9,16 ‰
Фертильність 1,43 дітей на 1 жінку
Смертність 12,73 ‰
Смертність немовлят 5,02 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 14,8 %
 • 15–64 років 66,96 %
 • старіші за 65 років 18,24 %
Середня тривалість життя 75,69 року
 • чоловіків 71,96 року
 • жінок 79,62 року
Статева структура
загалом 0,91 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,6 чол./жін.
Етнічні групи
Нація угорці
Найбільший етнос угорці
Нацменшини роми, німці
Мови
Офіційна угорська
Також у побуті англійська, німецька, російська, румунська

Історія ред.

Див. також: Переписи населення Угорщини
Оцінки історичного населення Угорщини впродовж X—XIX сторіч
Рік Чисельність населення Відсоток угорців без урахування
Королівства Хорватія 		Примітки
900
  • 250—350 тис. осіб[2]
  • 500—600 тис. осіб[2]
  • 600 тис. осіб[3]
  • 1,0-1,5 млн осіб[4]
 Площа країни — 330 тис. км², густота населення — 3-4,5осіб/км²[4].
1000
  • 1-1,5 млн осіб[6]
1060
  • 500—550 тис. осіб[2]
 Густота населення 1,51-1,67 осіб/км²[2].
1100
  • 2 млн осіб[4]
1181
  • 2,6 млн осіб[4]
1200
  • 1,0-1,1 млн осіб[2]
 Густота населення 3,03-3,33 осіб/км²[2].
1222
  • 2 млн осіб[7]
 Час Золотої булли, останній перепис перед татарською навалою.
1242
  • 1,02-1,22 млн осіб[2]
  • 1,2 млн осіб[9]
 До 50 % населення було знищено монгольською навалою[10].
1300
  • 1,4-1,6 млн осіб[2]
  • 2,0 млн осіб[11]
  • 3 млн осіб[4]
1348
  • 5 млн осіб[12]
  • 3 млн осіб[13]
 Дані наведено до чуми.
1370
  • до 2 млн осіб
1400
  • 3-3,5 млн осіб[14]
  • 3 млн осіб[12]
1490 До початку оттоманських завоювань.
1600
  • 4-4,5 млн осіб[31]
  • 3,5 млн осіб[32]
 Загальне населення королівства Угорщина, Трансильванії та окупованої Туреччиною частини.
1699
  • 4,0 млн осіб[31][32][33]
  • 3,5-4 млн осіб
  • 3,5 млн осіб[34]
 Час Карловицького конгресу.
1711
  • 4 млн осіб[35]
  • 2,5 млн осіб[16]
 Останні повстання куруців. Початок організованого перезаселення.
1720
1785-1787
  • 8 млн осіб
 5 % населення проживає у містах[7].
1790 Кінець організованого перезаселення, під час якого було засновано 800 нових німецьких міст.
1828
  • 11,5 млн осіб
1830
  • 37 % (44 % в центральній Угорщині)[41]
1837
1846
  • 12,03 млн осіб
 2 роки до початку Угорського повстання.
1850
  • 11,6 млн осіб
1857
  • 13,83 млн осіб
1869
  • 13,51 млн осіб
  • 45,2 %
1880
  • 13,75 млн осіб
  • 46 %
1900
  • 16,84 млн осіб
1910
  • 18,26 млн осіб
 5 % населення становлять євреї.

Природний рух ред.

Відтворення ред.

Народжуваність в Угорщині, станом на 2015 рік, дорівнює 9,16 ‰ (207-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,43 дитини на одну жінку (207-ме місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,3 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність в Угорщині 2015 року становила 12,73 ‰ (20-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,22 % (депопуляція) (216-те місце у світі)[1].

 
Народжуваність за медьями, 2014 рік
 
Коефіцієнт фертильності за медьями, 2021 рік
   1.7 - 1.9
   1.5 - 1.7
   1.4 - 1.5
   1.3 - 1.4
   < 1.3
Природний рух населення Угорщини в 1918—2015 роках[47]

Вікова структура ред.

 
Віково-статева піраміда населення Угорщини, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Угорщини становить 41,8 року (33-тє місце у світі): для чоловіків — 39,9, для жінок — 44,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,69 року (94-те місце у світі), для чоловіків — 71,96 року, для жінок — 79,62 року[1].

Вікова структура населення Угорщини, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 14,8 % (754 729 чоловіків, 710 394 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 11,44 % (583 320 чоловіків, 548 520 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 41,65 % (2 070 725 чоловіків, 2 051 695 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,87 % (630 426 чоловіків, 742 657 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,24 % (677 420 чоловіків, 1 127 655 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність ред.

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,6; коефіцієнт розлучуваності — 2,4; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 67 (дані за 2010 рік)[48]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 32,1 року, жінки — 29,3 року, загалом — 30,7 року (дані за 2014 рік)[49].

Розселення ред.

 
Густота населення Угорщини за ярашами.

Густота населення країни 2015 року становила 108,9 особи/км² (101-ше місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення.

Урбанізація ред.

Докладніше: Міста Угорщини

Угорщина високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 71,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,47 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Будапешт (столиця) — 1,714 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Місто Населення 1949 року Максимальне населення Населення 2010 року Метрополійна територія Статус
  Будапешт (Budapest) 1 590 316 2 059 226 (1980) 1 721 556▲ 2 503 105 (2009) Столиця
  Дебрецен (Debrecen) 115 399 212 235 (1990) 207 270▲ 237 888 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
  Сеґед (Szeged) 104 867 169 930 (1990) 169 731▲ 201 307 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
  Мішкольц (Miskolc) 109 841 208 103 (1980) 169 226▼ 216 470 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
  Печ (Pécs) 89 470 170 039 (1990) 157 680▲ 179 215 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
  Дьйор (Győr) 69 583 130 478 (2010) 130 478▲ 182 776 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
  Ньїредьгаза (Nyíregyháza) 56 334 118 795 (2001) 117 832▲ - Центр медьє, місто-медьє
  Кечкемет (Kecskemét) 61 730 112 233 (2010) 112 233▲ - Центр медьє, місто-медьє
  Секешфегервар (Székesfehérvár) 42 260 108 958 (1990) 101 973▼ - Центр регіону, центр медьє, місто-медьє

Міграції ред.

Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,33 ‰ (58-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці ред.

Станом на 2015 рік, в країні постійно офіційно перебуває 5,95 тис. біженців з України. За період 2015—2016 років до країни прибуло 409,8 тис. біженців з Близького Сходу[1].

Угорщина є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[50].

Расово-етнічний склад ред.

Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
угорці
  
 85.6%
роми
  
 3.2%
німці
  
 1.9%
інші
  
 16.7%
Докладніше: Народи Угорщини

Головні етноси країни: угорці — 85,6 %, роми — 3,2 %, німці — 1,9 %, інші — 16,7 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

 
Угорці в Угорщині, 2001 рік

У сусідніх країнах проживають численні угорські громади — особливо в Україні (Закарпатті), Словаччині, Румунії (Трансільванії) , Сербії (Воєводині), Хорватії, Словенії.

Історична динаміка етнічної картини Угорщини
Рік Населення Угорці % Німці % Словаки % Хорвати % Інші %
1495 1032000 990000 95,6 17000 1,6 - - 1200 0,1 23800 2,4
1715 1480000 1176000 79,1 136600 9,2 37700 2,5 58900 4,0 70800 4,8
1785 2663214 2103000 79,0 291900 11,0 130400 4,9 71700 2,7 66214 2,4
1880 5343364 4402364 82,4 606363 11,3 199788 3,7 59251 1,1 75598 1,5
1900 6854415 5890999 85,9 604751 8,8 192227 2,8 68161 1,0 98277 1,5
1910 7612114 6730299 88,4 553179 7,3 165317 2,2 62018 0,8 101301 1,3
1920 7986875 7155973 89,6 550062 6,9 141877 1,8 58931 0,7 80026 1,0
1930 8685109 8000335 92,1 477153 5,5 104786 1,2 47337 0,5 55503 0,6
1941 14679573 11881455 80,9 533045 3,6 175550 1,2 12346 0,1 2077177 14,2
1949 9204799 9076041 98,6 22455 0,2 25988 0,3 20423 0,2 59892 0,7
1960 9961044 9786038 98,2 50765 0,5 30630 0,3 33014 0,3 60597 0,7
1970 10322099 10166237 98,5 35594 0,4 21176 0,2 17609 0,2 81483 0,7
1980 10709463 10638974 99,3 11310 0,1 9101 0,1 13895 0,1 36183 0,4
1990 10374823 10142072 97,8 30824 0,3 10459 0,1 13570 0,1 177898 1,7
2001 10198315 9416045 97,3 62105 0,6 10459 0,1 15597 0,2 694109 1,8
2011 9937628 8314029 78,2 131951 1,6 29647 0,3 23561 0,3 1438440 19,6

Українська діаспора ред.

Докладніше: Українці Угорщини

Єврейська громада ред.

В Угорщині, за різними даними, проживає від 54 тисяч до 130 тисяч євреїв. Близько 90 % з них — жителі Будапешту, де існують численні єврейські релігійні, освітні та громадські установи. Переважна більшість угорських євреїв, однак, або не дотримуються всіх вимог юдаїзму, або вважають себе атеїстами. Лише близько шести тисяч з них є офіційно зареєстрованими членами єврейської громади, і ще близько 20 тисяч перебувають у різних єврейських організаціях.

Головне політичне громадське об'єднання — «неології», аналогічне консервативному руху американських євреїв. У дуже маленькою релігійній громаді складаються як сучасні ортодокси, так і ультрарелігійних євреї. Хабад має власну синагогу і єшиву.

Мови ред.

Докладніше: Мови Угорщини

Мовний склад населення Угорщини за даними перепису 2011[51]:

Медьє Угорська Болгарська Циганська Грецька Хорватська Польська Німецька Вірменська Румунська Сербська Словацька Словенська Українська
Усі 93.5% 0.1% 3.2% 0.0% 0.3% 0.1% 1.9% 0.0 0.4% 0.1% 0.4% 0.0% 0.1%
Будапешт 95.5% 0.1% 1.2% 0.1% 0.1% 0.2% 1.7% 0.1% 0.5% 0.1% 0.2% 0.0% 0.1%
Бач-Кішкун 93.7% 0.0% 2.2% 0.0% 0.7% 0.0% 2.4% 0.0% 0.3% 0.2% 0.4% 0.0% 0.0%
Бараня 86.3% 0.1% 4.6% 0.0% 1.9% 0.1% 6.7% 0.0% 0.2% 0.2% 0.0% 0.0% 0.0%
Бекеш 91.9% 0.0% 2.7% 0.0% 0.0% 0.0% 0.9% 0.0% 1.7% 0.1% 2.5% 0.0% 0.0%
Боршод-Абауй-Земплен 90.0% 0.0% 8.5% 0.0% 0.0% 0.1% 0.6% 0.0% 0.1% 0.0% 0.3% 0.0% 0.1%
Чонград 96.8% 0.0% 1.2% 0.0% 0.1% 0.0% 0.6% 0.0% 0.5% 0.5% 0.2% 0.0% 0.0%
Феєр 96.0% 0.0% 1.5% 0.1% 0.1% 0.1% 1.7% 0.0% 0.2% 0.1% 0.1% 0.0% 0.1%
Дьйор-Мошон-Шопрон 95.0% 0.1% 0.8% 0.0% 0.7% 0.0% 2.7% 0.0% 0.2% 0.0% 0.4% 0.0% 0.0%
Гайду-Бігар 95.4% 0.1% 3.4% 0.0% 0.0% 0.0% 0.4% 0.0% 0.5% 0.0% 0.0% 0.0% 0.1%
Гевеш 92.6% 0.0% 6.3% 0.0% 0.0% 0.0% 0.5% 0.0% 0.2% 0.0% 0.2% 0.0% 0.1%
Яс-Надькун-Сольнок 94.2% 0.0% 4.9% 0.0% 0.0% 0.0% 0.4% 0.0% 0.2% 0.0% 0.0% 0.0% 0.0%
Комаром-Естергом 93.2% 0.1% 1.4% 0.0% 0.0% 0.1% 3.6% 0.0% 0.3% 0.0% 1.2% 0.0% 0.1%
Ноград 90.0% 0.0% 7.7% 0.0% 0.0% 0.0% 0.7% 0.0% 0.1% 0.0% 1.4% 0.0% 0.0%
Пешт 94.2% 0.1% 1.7% 0.0% 0.1% 0.1% 2.5% 0.0% 0.5% 0.1% 0.6% 0.0% 0.1%
Шомодь 92.1% 0.0% 5.3% 0.0% 0.5% 0.0% 1.7% 0.0% 0.1% 0.0% 0.0% 0.0% 0.0%
Саболч-Сатмар-Берег 90.8% 0.0% 8.0% 0.0% 0.0% 0.0% 0.5% 0.0% 0.2% 0.0% 0.1% 0.0% 0.3%
Толна 90.3% 0.0% 3.9% 0.0% 0.1% 0.0% 5.2% 0.0% 0.2% 0.1% 0.1% 0.0% 0.0%
Ваш 94.5% 0.0% 1.0% 0.0% 1.2% 0.0% 2.1% 0.0% 0.1% 0.0% 0.0% 0.7% 0.0%
Веспрем 94.8% 0.0% 1.5% 0.0% 0.0% 0.1% 3.2% 0.0% 0.2% 0.0% 0.1% 0.0% 0.1%
Зала 94.1% 0.0% 2.6% 0.0% 1.3% 0.0% 1.6% 0.0% 0.1% 0.0% 0.0% 0.0% 0.0%
Мови Угорщини (2012 рік)[1]
Мова:
угорська
  
 99.6%
англійська
  
 16%
німецька
  
 11.2%
російська
  
 1.6%
румунська
  
 1.3%
французька
  
 1.2%
інші
  
 4.2%

Офіційна мова[52]: угорська — розмовляє 99,6 % населення країни. Інші поширені мови: англійська — 16 %, німецька — 11,2 %, російська — 1,6 %, румунська — 1,3 %, французька — 1,2 %, інші мови — 4,2 % (дані на 2011 рік). Угорщина, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 26 квітня 1995 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 1998 року). Регіональними мовами визнані: хорватська, словацька, словенська, німецька, румунська, грецька, сербська[53].

Угорська мова належить до угорського відгалуження фінно-угорської гілки уральської мовної сім'ї (генетично близькородинними угорському є мови народів ханти і мансі).

Релігії ред.

Релігії в Угорщині (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 37.2%
протестанти
  
 13.8%
греко-католики
  
 1.8%
інші
  
 1.9%
атеїсти
  
 18.2%
агностики
  
 27.2%
Докладніше: Релігія в Угорщині

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 37,2 %, кальвінізм — 11,6 %, лютеранство — 2,2 %, греко-католики — 1,8 %, інші — 1,9 %, не сповідують жодної — 18,2 %, не визначились — 27,2 % (станом на 2011 рік)[1].

Освіта ред.

Докладніше: Освіта в Угорщині

Рівень письменності 2015 року становив 99,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,1 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,6 % ВВП країни, станом на 2011 рік (81-ше місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна ред.

Вища ред.

Охорона здоров'я ред.

Докладніше: Охорона здоров'я в Угорщині

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,1 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 7,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,4 % ВВП країни (61-ше місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 5,02 ‰ (176-те місце у світі); хлопчиків — 5,3 ‰, дівчаток — 4,74 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 17 випадків на 100 тис. народжень (135-те місце у світі)[1].

Угорщина входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання ред.

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: кліщовий енцефаліт (станом на 2016 рік)[1].

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (107-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 26 % (37-ме місце у світі)[1].

Санітарія ред.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,8 %, в сільській місцевості — 98,6 %, загалом по країні — 98 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 5,58 км³ на рік, або 555,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 12 % припадає на побутові, 83 % — на промислові, 5 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище ред.

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 47,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,5 %; частка осіб похилого віку — 26,3 %, або 3,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2015 року перебувало 14,9 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,1 %, верхній дециль — 22,6 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 7,209 млн унікальних інтернет-користувачів (50-те місце у світі), що становило 72,8 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси ред.

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,446 млн осіб (90-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 7,1 %; промисловість і будівництво — 29,7 %; сфера послуг — 63,2 % (станом на 2011 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,8 % працездатного населення, 2014 року — 7,7 % (79-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 20,4 %, серед юнаків — 20 %, серед дівчат — 20,9 % (31-ше місце у світі)[1].

Кримінал ред.

Докладніше: Злочинність в Угорщині

Наркотики ред.

 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну, марихуани, південноамериканського кокаїну для Західної Європи; виробник прекурсорів для амфетамінів і метамфетамінів; виробництво екстазі; країна докладає зусиль в боротьбі з відмиванням грошей[1].

Торгівля людьми ред.

Докладніше: Торгівля людьми в Угорщині

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Угорщини докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[54][55].

  •  
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  •  
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан ред.

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,6 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження ред.

Населення Угорщини
Рік Населення Зміна
1784 2 681 595 —
1870 5 011 310 +86.9%
1880 5 329 191 +6.3%
1890 6 009 351 +12.8%
1900 6 854 415 +14.1%
1910 7 612 114 +11.1%
1920 7 986 875 +4.9%
1930 8 685 109 +8.7%
1941 9 316 074 +7.3%
1949 9 204 799 −1.2%
1960 9 961 044 +8.2%
1970 10 300 996 +3.4%
1980 10 709 463 +4.0%
1990 10 374 823 −3.1%
2001 10 198 315 −1.7%
2011 9 937 628 −2.6%
2014 9 877 365 −0.6%
Джерело: [56]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах Hungary : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м (угор.) József Kovacsics, Magyarország népességtörténete a konferenciasorozat tükrésben (896—1870), In: Demographia, 1996 — Volume 39, Number 2-3.
  3. ↑ а б (англ.) A Country Study: Hungary. Federal Research Division, Library of Congress. Архів оригіналу за 13 червня 2019. Процитовано 6 березня 2009.
  4. ↑ а б в г д (англ.) Péter Rabb, Natural conditions in the Carpathian Basin of the middle ages [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.], 2007, p. 58.
  5. ↑ (англ.) Edgar C. Polomé, Essays on Germanic religion, Institute for the Study of Man, [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] 1989, p. 150.
  6. ↑ а б (англ.) Marcell Sebők, The man of many devices, who wandered full many ways--: festschrift in honour of János M. Bak [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Central European University Press, 1999.
  7. ↑ а б (англ.) Nóra Berend, At the gate of Christendom: Jews, Muslims, and «pagans» in medieval Hungary, c. 1000-c. 1300 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Cambridge University Press, 2001.
  8. ↑ а б в Hungary // Населення Угорщини в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
  9. ↑ а б в г д е (англ.) Historical World Atlas.
  10. ↑ (англ.) Peter Purton, A History of the Late Medieval Siege, 1200—1500 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Boydell & Brewer, 2009.
  11. ↑ а б (англ.) Tore Nyberg, Lars Bisgaard, Medieval spirituality in Scandinavia and Europe: a collection of essays in honour of Tore Nyberg [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Odense University Press, 2001.
  12. ↑ а б (англ.) Josiah Cox Russell, Late ancient and medieval population [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], American Philosophical Society, 1958.
  13. ↑ а б (англ.) György Enyedi, Hungary: an economic geography, Westview Press, 1976.
  14. ↑ а б (англ.) Elena Mannová, Blanka Brezováková, A concise history of Slovakia [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Historický ústav SAV, 2000, p. 88.
  15. ↑ (англ.) Joseph Slabey Rouček, Contemporary Europe: a study of national, international, economic, and cultural trends. [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  16. ↑ а б в г (англ.) Bush, M. L. Servitude in modern times [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Wiley-Blackwell, 2000, p. 143.
  17. ↑ а б в (англ.) Lauren S. Bahr, Bernard Johnston (M.A.), Collier's encyclopedia: with bibliography and index, Volume 12 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], P.F. Collier, 1993, p. 381—383.
  18. ↑ а б в (англ.) Raphael Patai, The Jews of Hungary: history, culture, psychology [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Wayne State University Press, 1996, p. 201.
  19. ↑ а б в (англ.) Zoltán Halász, Hungary: a guide with a difference [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Corvina Press, 1978.
  20. ↑ (англ.) Joseph Held, Hunyadi: legend and reality [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], East European Monographs, 1985, p. 59.
  21. ↑ а б (англ.) George Richard Potter, The New Cambridge modern history: The Renaissance, 1493—1520, [Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.] CUP Archive, 1971, p. 405.
  22. ↑ а б (англ.) Pidhainy A., World Federation of Ukrainian Former Political Prisoners and Victims of the Soviet Regime, [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.] The New review, Volume 6, 1966, p. 25.
  23. ↑ (англ.) Leslie Konnyu, Hungarians in the United States: an immigration study, [Архівовано 5 червня 2013 у Wayback Machine.] American Hungarian Review, 1967, p. 4.
  24. ↑ (англ.) László Kósa, István Soós, A companion to Hungarian studies, [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] Akadémiai Kiadó, 1999, p. 16.
  25. ↑ (англ.) Teppo Korhonen, Helena Ruotsala, Eeva Uusitalo, Making and breaking of borders: ethnological interpretations, presentations, representations, [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.] Finnish Literature Society, 2003.
  26. ↑ (англ.) Carlile Aylmer Macartney, The Habsburg Empire, 1790—1918, [Архівовано 4 червня 2013 у Wayback Machine.] Macmillan, 1969, p. 79.
  27. ↑ (англ.) Gábor Ágoston, Bruce Alan Masters, Encyclopedia of the Ottoman Empire, [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] Infobase Publishing, 2009.
  28. ↑ а б (англ.) Michael Hochedlinger, Austria's wars of emergence: war, state and society in the Habsburg monarchy, 1683—1797 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Pearson Education, 2003.
  29. ↑ а б в (англ.) Stephen Denis Kertesz, Diplomacy in a whirlpool: Hungary between Nazi Germany and Soviet Russia [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Greenwood Press, 1974.
  30. ↑ а б (англ.) The Ottomans and the Balkans: a discussion of historiography By Fikret Adanır, Suraiya Faroqhi. [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.]
  31. ↑ а б (угор.) István György Tóth, Gábor Ágoston, Millenniumi magyar történet: Magyarország története a honfoglalástól napjainkig [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Osiris, 2001, p. 321.
  32. ↑ а б (англ.) Rhoads Murphey, Ottoman warfare, 1500—1700 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Rutgers University Press, 1999, p. 174.
  33. ↑ а б (англ.) Klára Papp — János Barta Jr., Minorities research 6. [Архівовано 29 грудня 2011 у Wayback Machine.], Kisebbségkutatás (Minorities Studies and Reviews).
  34. ↑ (англ.) Lonnie Johnson, Central Europe: enemies, neighbors, friends [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Oxford University Press, 2002, p. 100.
  35. ↑ (англ.) Eric H. Boehm, Historical abstracts: Modern history abstracts, 1450—1914, Volume 49, Issues 1-2 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], American Bibliographical Center of ABC-Clio, 1998, p. 331
  36. ↑ а б (угор.) Imre Wellmann, A magyar mezőgazdaság a XVIII. században [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Akadémiai Kiadó, 1979.
  37. ↑ а б (англ.) David I. Kertzer, Aging in the past: demography, society, and old age [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], University of California Press, 1995.
  38. ↑ (англ.) Peter F. Sugar, Péter Hanák, Tibor Frank, A History of Hungary, [Архівовано 3 травня 2016 у Wayback Machine.] Indiana University Press, 1994.
  39. ↑ (англ.) Jonathan Dewald, Europe 1450 to 1789: encyclopedia of the early modern world, [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.] Charles Scribner's Sons, 2004.
  40. ↑ (англ.) Arthur J. Sabin, Red Scare in Court: New York Versus the International Workers Order, [Архівовано 12 січня 2016 у Wayback Machine.] University of Pennsylvania Press, 1999.
  41. ↑ (англ.) Krej?í, O.; Styan, M.C.; vied, Ú. (2005). Geopolitics of the Central European Region: The View from Prague and Bratislava. VEDA, Publishing House of the Slovak Academy of Sciences. с. 284. ISBN 9788022408523. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 травня 2015.
  42. ↑ а б (англ.) Robert Bideleux, Ian Jeffries, History of Eastern Europe: Crisis and Change [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Taylor & Francis, 2007. ISBN 978-0-415-36627-4
  43. ↑ а б (англ.) Paul Lendvai, The Hungarians: a thousand years of victory in defeat, [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] C. Hurst & Co. Publishers, 2003.
  44. ↑ (англ.) Miklós Molnár, A Concise History of Hungary.
  45. ↑ а б (англ.) Richard C. Frucht, Eastern Europe: an introduction to the people, lands, and culture [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] / edited by Richard Frucht, Volume 1, ABC-CLIO, 2005, p. 356.
  46. ↑ (англ.) Carl Cavanagh Hodge, Encyclopedia of the Age of Imperialism, 1800—1914: A-K, [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] Greenwood Publishing Group, 2008.
  47. ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  48. ↑ Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  49. ↑ ' Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — .
  50. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  51. ↑ Népszámlálás 2011 - Területi adatok. www.terezvaros.hu.
  52. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  53. ↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  54. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  55. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  56. ↑ (угор.) Dezső Danyi-Zoltán Dávid: Az első magyarországi népszámlálás (1784—1787), Hungarian Central Statistical Office, Budapest, 1960, pp. 30.

Література ред.

Українською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Угорщини
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Угорщини&oldid=40688306