Вікіпедія

Населення Перу

Населення Перу. Чисельність населення країни 2015 року становила 30,444 млн осіб (44-те місце у світі)[1]. Чисельність перуанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,28 ‰ (100-те місце у світі), смертність — 6,01 ‰ (164-те місце у світі), природний приріст — 0,97 % (120-те місце у світі) .

Населення Перу M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 30,444 млн осіб
Густота 24,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,53 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,97 %
Народжуваність 18,28 ‰
Фертильність 2,18 дітей на 1 жінку
Смертність 6,01 ‰
Смертність немовлят 19,59 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 26,95 %
 • 15–64 років 65,98 %
 • старіші за 65 років 7,03 %
Середня тривалість життя 73,48 року
 • чоловіків 71,45 року
 • жінок 75,6 року
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 0,93 чол./жін.
після 65 років 0,9 чол./жін.
Етнічні групи
Нація перуанці
Мови
Офіційна іспанська

Природний рух ред.

Відтворення ред.

Народжуваність в Перу, станом на 2015 рік, дорівнює 18,28 ‰ (100-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,18 дитини на одну жінку (99-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 75,5 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,2 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2013 рік)[1].

Смертність в Перу 2015 року становила 6,01 ‰ (164-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,97 % (120-те місце у світі)[1].

Вікова структура ред.

 
Віково-статева піраміда населення Перу, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Перу становить 27,7 року (138-ме місце у світі): для чоловіків — 26,9, для жінок — 28,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 73,48 року (130-те місце у світі), для чоловіків — 71,45 року, для жінок — 75,6 року[1].

Вікова структура населення Перу, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 26,95 % (4 174 434 чоловіка, 4 029 691 жінка);
  • молодь віком 15—24 роки — 18,93 % (2 884 314 чоловіків, 2 877 403 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 39,65 % (5 801 997 чоловіків, 6 268 941 жінка);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 7,45 % (1 103 641 чоловік, 1 164 821 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,03 % (1 013 806 чоловіків, 1 125 951 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність ред.

Розселення ред.

 
Густота населення в Перу за департаментами, 2007 рік

Густота населення країни 2015 року становила 24,5 особи/км² (192-ге місце у світі)[1]. Третина населення країни мешкає вздовж пустельного тихоокеанського узбережжя, найбільша концентрація навколо Ліми. Андські високогір'я населені індіанськими народами, що становлять половину населення країни. Східні схили Анд і прилеглі тропічні вологі ліси малонаселені.

Урбанізація ред.

Докладніше: Міста Перу

Перу високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 78,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,69 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Ліма (столиця) — 9,897 млн осіб, Арекіпа — 850,0 тис. осіб, Трухільйо — 798,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції ред.

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,53 ‰ (174-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці ред.

Станом на 2015 рік, в країні налічується 60,0 тис. внутрішньо переміщених осіб через громадянську війну 1980—2000 років, більшість з них індіанці Анд і Амазонської низовини[1].

Перу є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад ред.

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
індіанці
  
 45%
метиси
  
 37%
білі
  
 15%
інші
  
 3%
Докладніше: Народи Перу

Головні етноси країни: індіанці — 45 %, метиси (індіанці й іспанці) 37 %, білі — 15 %, темношкірі, японці, китайці й інші — 3 % населення[1].

Українська діаспора ред.

Докладніше: Українці Перу

Мови ред.

Мови Перу (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
 84.1%
кечуа
  
 13%
аймара
  
 1.7%
ашанінка
  
 0.3%
інші
  
 0.8%
Докладніше: Мови Перу

Офіційні мови[3]: іспанська — розмовляє 84,1 % населення країни, кечуа — 13 %, аймара — 1,7 %. Інші поширені мови: ашанінка — 0,3 %, інші — 0,8 % (оцінка 2007 року).

Релігії ред.

Релігії в Перу (2007 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 81.3%
протестанти
  
 12.5%
інші
  
 3.3%
атеїсти
  
 2.9%
Докладніше: Релігія в Перу

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 81,3 %, євангелізм — 12,5 %, інші — 3,3 %, не сповідують жодної — 2,9 % (станом на 2007 рік)[1].

Освіта ред.

Докладніше: Освіта в Перу

Рівень письменності 2015 року становив 94,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,3 % — серед чоловіків, 91,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (145-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2010 рік).

Середня і професійна ред.

Вища ред.

Охорона здоров'я ред.

Докладніше: Охорона здоров'я в Перу

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,13 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,5 % ВВП країни (140-ве місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 19,59 ‰ (89-те місце у світі); хлопчиків — 21,79 ‰, дівчаток — 17,29 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 68 випадків на 100 тис. народжень (90-те місце у світі)[1].

Перу входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання ред.

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, бартонельози. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 71,9 тис. хворих на СНІД (51-ше місце в світі), це 0,36 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (77-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,5 тис. осіб (51-ше місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 20,4 % (117-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3,1 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія ред.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 91,4 % населення в містах і 69,2 % в сільській місцевості; загалом 86,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 82,5 %, в сільській місцевості — 53,2 %, загалом по країні — 76,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 19,34 км³ на рік, або 727,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 8 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 82 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення ред.

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 53,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 42,7 %; частка осіб похилого віку — 10,5 %, або 9,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 25,8 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,4 %, верхній дециль — 36,1 % (станом на 2010 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 2,9 млн осіб не має доступу до електромереж; 91 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 98 %, у сільській місцевості — 73 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 12,452 млн унікальних інтернет-користувачів (39-те місце у світі), що становило 40,9 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси ред.

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 16,8 млн осіб (38-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 25,8 %; промисловість і будівництво — 17,4 %; сфера послуг — 56,8 % (станом на 2011 рік)[1]. 2,545 млн дітей у віці від 5 до 17 років (34 % загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 6,1 % працездатного населення, 2013 року — 5,5 % (69-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 8,8 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 9,3 % (101-ше місце у світі)[1]. Розрахунки зроблені на основі статистики по Лімі, реальний стан по країні значно гірший.

Кримінал ред.

Докладніше: Злочинність у Перу

Наркотики ред.

 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

До 1996 року країна була найбільшим виробником листя коки, на даний момент поступилась лідерством Колумбії. Станом на 2009 рік, в країні коки вирощувалась на плантаціях загальною площею 40 тис. га (трохи менше ніж 2008 року). Перу — другий, після Колумбії, світовий лідер з виробництва кокаїну — 225 тонн 2009 року. Кокаїн вивозиться через морські порти в різні куточки світу, суходолом — до Бразилії, Аргентини, Чилі, Болівії. У країні постійно зростає внутрішнє споживання наркотиків[1].

Торгівля людьми ред.

Докладніше: Торгівля людьми в Перу

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Перу докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[4][5].

  •  
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  •  
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан ред.

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,9 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження ред.

Населення Перу
Рік Населення Зміна
1700 712 000 —
1710 749 000 +5.2%
1720 789 000 +5.3%
1730 830 000 +5.2%
1740 874 000 +5.3%
1750 920 000 +5.3%
1760 968 000 +5.2%
1770 1 019 000 +5.3%
1780 1 073 000 +5.3%
1790 1 129 000 +5.2%
1800 1 189 000 +5.3%
1810 1 251 000 +5.2%
1820 1 317 000 +5.3%
1830 1 532 000 +16.3%
1840 1 751 000 +14.3%
1850 2 001 000 +14.3%
1860 2 300 000 +14.9%
1870 2 600 000 +13.0%
1880 3 075 000 +18.3%
1890 4 051 000 +31.7%
1900 4 836 000 +19.4%
1910 5 332 000 +10.3%
1920 5 841 000 +9.5%
1930 6 406 000 +9.7%
1940 7 107 000 +10.9%
1950 7 969 000 +12.1%
1960 9 931 000 +24.6%
1970 13 193 000 +32.8%
1980 17 295 000 +31.1%
1990 21 550 000 +24.6%
2000 25 952 000 +20.4%
2010 27 403 000 +5.6%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш Peru : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література ред.

Українською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Перу
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Перу&oldid=32888739