Вікіпедія

Населення Кот-д'Івуару

Населення Кот-д'Івуару. Чисельність населення країни 2015 року становила 23,295 млн осіб (55-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність івуарійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 28,67 ‰ (44-те місце у світі), смертність — 9,55 ‰ (53-тє місце у світі), природний приріст — 1,91 % (55-те місце у світі) .

Населення Кот-д'Івуару M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 23,295 млн осіб
Густота 71,4 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,91 %
Народжуваність 28,67 ‰
Фертильність 3,54 дітей на 1 жінку
Смертність 9,55 ‰
Смертність немовлят 58,7 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 37,94 %
 • 15–64 років 58,72 %
 • старіші за 65 років 3,34 %
Середня тривалість життя 58,34 року
 • чоловіків 57,21 року
 • жінок 59,51 року
Статева структура
загалом 1,02 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,02 чол./жін.
15–64 років 1,05 чол./жін.
після 65 років 0,93 чол./жін.
Етнічні групи
Нація івуарійці
Мови
Офіційна французька

Природний рух ред.

Відтворення ред.

Народжуваність у Кот-д'Івуарі, станом на 2015 рік, дорівнює 28,67 ‰ (44-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,54 дитини на одну жінку (44-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 18,2 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20 років, медіанний вік для жінок — 20-24 року (оцінка на 2012 рік)[1].

Смертність в Кот-д'Івуарі 2015 року становила 9,55 ‰ (53-тє місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,91 % (55-те місце у світі)[1].

Вікова структура ред.

Файл:Population pyramid of Cote d'Ivoire 2016.png
Віково-статева піраміда населення Кот-д'Івуару, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Кот-д'Івуару становить 20,7 року (187-ме місце у світі): для чоловіків — 20,8, для жінок — 20,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 58,34 року (202-ге місце у світі), для чоловіків — 57,21 року, для жінок — 59,51 року[1].

Вікова структура населення Кот-д'Івуару, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 37,94 % (4 456 646 чоловіків, 4 381 907 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,95 % (2 459 156 чоловіків, 2 420 284 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 33,53 % (3 997 615 чоловіків, 3 812 563 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,25 % (495 177 чоловіків, 493 854 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,34 % (375 276 чоловіків, 402 824 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність ред.

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 26,7 року, жінки — 19,5 року, загалом — 23,1 року (дані за 2005 рік)[2].

Розселення ред.

Густота населення країни 2015 року становила 71,4 особи/км² (135-те місце у світі)[1].

Урбанізація ред.

Докладніше: Міста Кот-д'Івуару

Кот-д'Івуар високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 54,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,69 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Абіджан — 4,86 млн осіб, Буаке — 762,0 тис. осіб, Ямусукро (столиця) — 259,0 тис. осіб (2014) (дані за 2015 рік)[1].


Міграції ред.

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (101-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці ред.

У країні налічується 308,27 тис. внутрішньо переміщених осіб, через збройний конфлікт 2010—2011 років, громадянську війну 2002—2004 років, переважно в західній частині[1].

У країні перебуває 700 тис. осіб без громадянства. Значна кількість івуарійців не мають жодних документів, що підтверджують громадянство, а факт народження на території країни не надає такого права автоматично, це перекреслює для багатьох шлях до освіти, медичного обслуговування. Напруженню додає політична складова натуралізації такої великої кількості осіб, що може змістити етнічно-електоральну картину в державі. 2013 року були здійснені перші кроки у вирішенні цього питання урядом[1].

Кот-д'Івуар є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад ред.

Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
акан
  
 32.1%
гурма
  
 15%
північні манде
  
 12.4%
кру
  
 9.8%
південні манде
  
 9%
інші
  
 21.9%
Докладніше: Народи Кот-д'Івуару

Головні етноси країни: акан — 32,1 %, гурма — 15 %, північні манде — 12,4 %, кру — 9,8 %, південні манде — 9 %, інші — 21,9 % (оціночні дані за 2011—2012 рік)[1].

Українська діаспора ред.

Докладніше: Українці Кот-д'Івуару

Мови ред.

Мови Кот-д'Івуару (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
  
 %
діула
  
 %
інші
  
 %
Докладніше: Мови Кот-д'Івуару

Офіційна мова[4]: французька. Інші поширені мови: діула та інші 60 місцевих африканських мов.

Релігії ред.

Релігії в Кот-д'Івуарі (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 40.2%
католики
  
 19.4%
євангелісти
  
 19.3%
християни
  
 4.5%
анімісти
  
 12.8%
агностики
  
 1.4%
Докладніше: Релігія в Кот-д'Івуарі

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 40,2 %, католицтво — 19,4 %, євангелізм — 19,3 %, методизм — 2,5 %, інші течії християнства — 4,5 %, анімізм — 12,8 %, інші, або не визначились — 1,4 % (станом на 2012 рік)[1]. Більшість трудових імігрантів сповідує іслам — 72 % і християнство — 18 %.

Освіта ред.

Докладніше: Освіта в Кот-д'Івуарі

Рівень письменності 2015 року становив 43,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 53,1 % — серед чоловіків, 32,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (89-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна ред.

Вища ред.

Охорона здоров'я ред.

Докладніше: Охорона здоров'я в Кот-д'Івуарі

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,14 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2006 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,7 % ВВП країни (78-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 58,7 ‰ (22-ге місце у світі); хлопчиків — 64,77 ‰, дівчаток — 52,44 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 645 випадків на 100 тис. народжень (27-ме місце у світі)[1].

Кот-д'Івуар входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання ред.

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, жовта гарячка, шистосомози, сказ, менінгококовий менінгіт (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 460,1 тис. хворих на СНІД (16-те місце в світі), це 3,46 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (18-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 21,8 тис. осіб (14-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 8 % (149-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,7 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія ред.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,1 % населення в містах і 68,8 % в сільській місцевості; загалом 81,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 32,8 %, в сільській місцевості — 10,3 %, загалом по країні — 22,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2008 рік, дорівнює 1,55 км³ на рік, або 83,07 тонни на одного мешканця на рік: з яких 41 % припадає на побутові, 21 % — на промислові, 38 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище ред.

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 83,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 77,9 %; частка осіб похилого віку — 5,6 %, або 18 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2006 року перебувало 42 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,2 %, верхній дециль — 31,8 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 15 млн осіб не має доступу до електромереж; 26 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 42 %, у сільській місцевості — 8 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4,892 млн унікальних інтернет-користувачів (129-те місце у світі), що становило 21 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси ред.

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 8,31 млн осіб (59-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 68 %; промисловість і будівництво — 32 % (станом на 2007 рік)[1]. 1,796 млн дітей у віці від 5 до 14 років (35 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, відсутні[1].

Кримінал ред.

Докладніше: Злочинність у Кот-д'Івуарі

Наркотики ред.

 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Нелегальний виробник марихуани, переважно на внутрішній ринок. На фоні політичної нестабільності, роль країни як перевалочного пункту на шляху наркотрафіку до Європи значно скоротилась. Через корупцію й недостатній банківський контроль країна уразлива до відмивання грошей, у той самий час через відсутність розвиненої фінансової системи можливості обмежені (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми ред.

Докладніше: Торгівля людьми в Кот-д'Івуарі

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Кот-д'Івуару докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

  •  
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  •  
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан ред.

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження ред.

Населення Кот-д'Івуару[7]
Рік Населення Зміна
1950 2 630 000 —
1960 3 638 000 +38.3%
1970 5 416 000 +48.9%
1980 8 501 000 +57.0%
1990 12 518 000 +47.3%
2000 16 582 000 +32.5%
2010 19 738 000 +19.0%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ Ivory Coast : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 9 May. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. ↑ (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2010 Revision.

Література ред.

Українською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Кот-д'Івуару
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Кот-д%27Івуару&oldid=34624202