Нарбікова Валерія Спартаківна

російська письменниця

Валерія Спартаківна Нарбікова (нар. 24 лютого 1958, Москва) — російський прозаїк і художниця.

Нарбікова Валерія Спартаківна
рос. Валерия Спартаковна Нарбикова
Народилася 24 лютого 1958(1958-02-24)[1] (66 років) або 24 листопада 1958(1958-11-24)[2] (65 років)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменниця
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська

Біографія ред.

Закінчила Літературний інститут імені Горького. Дебютувала в 1978 році добіркою віршів у альманасі «День поезії», систематично публікується як прозаїк з 1988 року.

У 1992 у «Известиях» вперше вийшла велика критична стаття про її повість «Рівновага світла денних і нічних зірок» (К. Кедров «У просторі любові і свободи»[1] [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.]).

Друкувалася у журналах «Знамя», «Стрелец», «Крещатик», «Юность» та ін. Видані шість книг у Росії, а також п'ять (у перекладах) — у Франції, Німеччині, Нідерландах, Італії, тогочасній Чехословаччині.

Була одружена з галеристом і видавцем Олександром Глезером, який сказав в інтерв'ю 2003 року: «У моєму журналі „Стрелец“ збираюся надрукувати останню книгу моєї колишньої дружини письменниці Валерії Нарбікової, яку ніхто не хоче видавати в Росії, тому що в ній занадто багато „відвертого“. Але непристойна лексика, еротичні сцени, які не служать епатажу, для мене є нормою».

Член Спілки письменників Москви, Російського ПЕН-центру (в лютому 1995 вийшла з виконкому ПЕН-центру після того, як ПЕН-центр відмовив у прийомі її чоловікові Олександру Глезера), Антидифамаційної ліги (1993), редакційної ради журналу «Юность» і «Журнала ПОэтов» (1995). Удостоєна Премії імені Володимира Набокова (1995, 1996), яку присудив їй журнал Олександра Глезера.

Серйозно займається живописом; демонструвала свої роботи на виставках починаючи з 1997 р.

Цікаві факти ред.

У 2004 році прийняла посвяту в ДТОБ (Добровільне товариство охорони бабок, створене К. Кедровим) в Галереї ТВ АРТ [2] [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.].

Бібліографія ред.

Книги ред.

  1. План первого лица. И второго. 1989;
  2. Равновесие света дневных и ночных звезд: Повесть. — М.: Всесоюзный молодёжный книжный центр, 1990. — 205 с.
  3. Ад как да — да как ад. 1991;
  4. Около эколо… Повести. — М.: Exlibris; Издательство советско-британского СП «Слово», 1992. — 283 с.
  5. Избранное, или Шепот шума: Романы. Повесть. — М.: Париж—Нью-Йорк: Третья волна, 1994. — 332 с.
  6. Время в пути. — М.: Третья волна, 1997.
  7. Сквозь К ДООС 2005 (Нарбикова, Кедров..) [3] [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.]
  8. Равновесие света дневных и ночных звезд: Роман. — М.: Новое литературное обозрение, 2013. — 224 с.

Книги, видані в перекладах ред.

  1. Около эколо. — Париж: Альбен Мишель, 1992. (на нідерландську)
  2. Равновесие света дневных и ночных звезд. — Амстердам: Верелдбиблиотик, 1992.
  3. Около эколо. — Амстердам: Верелдбиблиотик, 1993 (німецька)
  4. Равновесие света дневных и ночных звезд.: Франкфурт-на-Майне: Зуркамп, 1993.
  5. Пробег — про бег. — Франкфурт-на-Майне: Зуркамп, 1994.

Публікації в журналах ред.

  1. Равновесие света дневных и ночных звезд // Юность. — 1988
  2. План первого лица. И второго // Третья модернизация. — 1989
  3. Около эколо… // Юность. — 1990
  4. Пробег — про бег // Знамя. — 1990
  5. …И путешествие // Знамя. — 1996
  6. Инициалы // Стрелец. — 1996
  7. Девочка показывает // Знамя. — 1998
  8. Султан и отшельник // Крещатик. — 2006
  9. Вот уже который год // Дети Ра. — 2009
  10. Сквозь // Перемены. — 2011—2012 [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.]
  11. …И путешествие // Перемены. — 2012 [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.]

Нагороди ред.

  • Срібна медаль Міжнародного фестивалю фестивалів «ЛіФФт» (2017)[3].

Примітки ред.

  1. Енциклопедія Брокгауз
  2. Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 604–605. — ISBN 5-94848-262-6
  3. Новая литература Кыргызстана / Кыргызстандын жаңы адабияты. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 9 червня 2017.

Посилання ред.