Напруженість магнітного поля

Напру́женість магні́тного поля — векторна характеристика, яка визначає величину й напрям магнітного поля в даній точці в даний час.

Напруженість магнітного поля
Напруженість магнітного поля всередині та зовні циліндричного магніту
Символи:	${\vec {H}}$
Одиниці вимірювання
SI	А/м
СГСМ	E
У базових величинах SI:	А·м−1
Розмірність:	I·L−1

Позначається зазвичай латинською літерою $\mathbf {H}$, вимірюється в ерстедах у системі СГСМ і ампер-витках на метр (А·в/м) у системі SI.

Рівняння Максвела

Напруженість магнітного поля визначається першим рівнянням Максвела. У диференціальній формі воно має такий вигляд

${\text{rot}}\ \mathbf {H} ={\frac {1}{c}}{\frac {\partial \mathbf {D} }{\partial t}}+{\frac {4\pi }{c}}\mathbf {j}$,

де $\mathbf {D}$ — вектор електричної індукції, $\mathbf {j}$ — густина електричного струму, с — швидкість світла.

Це рівняння значить, що вихрове магнітне поле породжується змінним електричним полем, або ж електричними струмами.

Граничні умови

На розривній границі двох середовищ граничні умови для напруженості магнітного поля записуються у вигляді

$\mathbf {n} \times (\mathbf {H} _{2}-\mathbf {H} _{1})={\frac {4\pi }{c}}\mathbf {i}$,

де $\mathbf {n}$ — вектор нормалі до поверхні, а $\mathbf {i}$ — густина поверхневого струму.

Якщо на границі струму немає, то гранична умова спрощується до вимоги рівності тангенціальних складових напруженості магнітного поля

$H_{t1}=H_{t2}$

Нормальна складова вектора напруженості магнітного поля має розрив, який визначається різницею магнітних проникностей двох середовищ. Для знаходження величини розриву потрібно врахувати неперервність нормальної складової вектора магнітної індукції.

Джерела

• Індукція i напруженість магнітного поля [Архівовано 23 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Vseslova. Напруженість магнітного поля [Архівовано 23 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Магнітне поле постійного електричного струму. Закон Біо — Савара — Лапласа