Наливайко Віктор Валерійович

Наливайко Віктор Валерійович;
	Сержант
Загальна інформація
Народження	12 квітня 1981; Мирославль
Смерть	12 серпня 2014 (33 роки); Міусинськ
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	30 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Вале́рійович Налива́йко (12 квітня 1981(19810412) — 12 серпня 2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Наливайко.

Життєвий шлях ред.

Народився 1981 року в селі Мирославль (Баранівський район, Житомирська область). Батьки Віктора померли. 1996 року закінчив 9 класів ЗОШ села Мирославль, потім — ПТУ за спеціальністю «слюсар». У 1999—2000 роках проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ.

У часі війни мобілізований в березні 2014-го — старший стрілець, водій-електрик медичної роти 30-ї окремої механізованої бригади. З весни 2014 року перебував на адміністративній межі з окупованою Автономною Республікою Крим; з літа 2014 року брав участь в боях на сході України. Учасник боїв за висоту Савур-Могила та Степанівку. Під час цих боїв з головним сержантом взводу під постійними мінометним обстрілом брав участь у пошуках зниклих військовослужбовців і техніки підрозділу на ворожій території.

Протягом тижня відпрацьовував завдання по зачистці вулиць і будівель Міусинська, брав у полон терористів. Загинув у бою поблизу Міусинська (Луганська область) 12 серпня 2014 року від осколкового пораення в голову. Того ж дня до тітки зателефонували з номера Віктора невідомі та сказали, що він не здався в полон і його вбили. Сказали: «випийте 100 грам за героя, загинув як справжній солдат. Шукайте його тіло прикопаним біля магазину в селі Міусинськ».^[1] 12 грудня 2014-го ексгумований пошуковцями місії «Евакуація-200». Ідентифікований за експертизою ДНК.

14 травня 2015 року воїна провели в останню путь з військовими почестями у рідному селі Мирославль.

Без Віктора лишились тітка Ганна Молодковець, яка доглядала за дітьми після смерті батьків, брат 1990 р.н. та сестра.

17 грудня 2022 року в боях з окупантами загинув його рідний брат Наливайко Іван Валерійович.^[2]

Нагороди та вшанування ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

орденом «За мужність» III ступеня (4.7.2016, посмертно)
його портрет розмішений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 38
вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.^[3]
27 вересня 2015 року в селі Мирославль біля пам'ятника загиблим землякам під час Другої світової війни відкрито пам'ятний знак Віктору Наливайку.

Примітки ред.

Джерела ред.

Наливайко Віктор Валерійович
Указ Президента України від 4 липня 2016 року року № 291/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Український Меморіал

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] У Житомирській області поховали бійця, який загинув у зоні АТО в серпні минулого року

[2] Повернувся на щиті: на війні загинув житель Звягельського району Іван Наливайко

[3] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 12 серпня

[1]

[2]

[3]