Назір Ахмад

індійський письменник

Назір Ахмад (*6 грудня 1831 або 1836 —3 травня 1912) — індійський мусульманський письменник, викладач, соціальний реформатор.

Назір Ахмад
урду ڈپٹی نذیر احمد
Псевдо Дехлеві
Народився 6 грудня 1831 або 1836
с. Нігини
Помер 3 травня 1912
Делі
Країна  Британська Індія
Діяльність письменник, викладач
Alma mater Делійський університет
Вчителі Mamluk Ali Nanautawid
Знання мов арабська, перська і урду
Конфесія іслам
Мати Саадат Алі

Життєпис ред.

Походив з родини викладачі, мавлаві та муфтіїв. Народився у селі поблизу м. Біджнор у родині релігійного викладача 9мавлаві) Саадата Алі. Отримав домашну освіту, класичну для мусульман, вивчив арабську та перську мови. У 1842 році переїхав до Делі (звідси прізвисько Дехлеві — Делійський), де навчався у закладі Абд-уль-Халік при мечеті Ауранґабаді. У 1846–1853 році здобув освіту в Делійському коледжі.

Після закінчення коледжу деякий час працював викладачем арабської мови, а у 1854 році перейшов на службу до Британської Ост-Індської компанії. У 1856 році отримує посаду заступника інспектору шкір у Департаменту народної освіту у Канпурі, у 1857 році переведений до Алахабаду на туж саму посаду. У 1860-х роках займав адміністративні посаді у Північно-Західних провінціях (сучасний штат Уттар-Прадеш). Виступав за подолання невігластва, неграмотності, за права мусульманських жінок, зокремо щодо здобуття освіти.

У 1877 році перейшов на службу до Асафа Джаха VI, нізама Хайдарабада. У 1884 році йде у відставку й повертається до Делі. У 1910 році стає почесним професором Пенджабського університету. Помер у делі у 1912 році.

Творчість ред.

Складав свої романи, розповіді та повісті мовою урду. Першим твором був сімейно-побутовий роман «Дзеркало нареченої» (1869 рік). Цей роман, як і роман «Сузір'я Великої Ведмедиці» (1872 рік), був присвячений пропаганді освіти серед жінок, затвердженню їх соціального статусу в суспільстві, осуду таких консервативних звичаїв, як самітництво, багатоженство. У дилогії відображені багато пунктів просвітницької програми того часу, чітко видно сліди знайомства з літературою Європейського Просвітництва.

Назір Ахмаду належить ще низка творів моралістичного характеру («Каяття насухо», «Айям» тощо), де взірцем виступає людина приборканих пристрастей, володар звичайних людських чеснот.

У найвідомішому своєму романі «Ібн уль-вакта» Назір підняв одну з нагальних тем часу — це взаємовідношення нової індійської інтелігенції з англійською владою та з індійським народом. Автор показує ілюзорність віри у можливість духовного та ідеологічного братання індійця з колоніальними властями.

Крім того, був автором збірок для дітей — «Розповіді та Оповідки» й «Жорстокий вовк».

Джерела ред.

  • Meenakshi Mukherjee, Sahitya Akademi (2002). Early Novels in India. Sahitya Akademi. ISBN 81-260-1342-7. Early novels in India By Meenakshi Mukherjee (First Urdu Novel:Contesting Claims and Disclaimers by M. Asaduddin), Sahitya Akademi