Вікіпедія

Надар

Надар (фр. Nadar; справжнє ім'я — Гаспар Фелікс Турнашон, фр. Gaspard-Félix Tournachon; 6 квітня 1820 — 20 березня 1910) — французький фотограф, карикатурист, письменник та повітроплавець. Батько Поля Надара.

Надар
фр. Gaspard-Félix Tournachon Nadar
Ім'я при народженні фр. Gaspard-Félix Tournachon
Псевдо Nadar
Народився 6 квітня 1820(1820-04-06)[1][2][…]
rue Saint-Honoréd, former 4th arrondissement of Parisd[4][5]
Помер 20 березня 1910(1910-03-20) (89 років)
avenue Franklin-D.-Rooseveltd, VIII округ Парижа[6]
Поховання Пер-Лашез і Grave of Nadard
Громадянство Франція Франція
Національність Франція Франція
Діяльність фотограф, аеронавт, карикатурист, карикатурист, письменник, журналіст
Галузь фотографія і карикатура
Alma mater Кондорсе
Знання мов французька[7]
Заклад Le Charivarid
Членство Q30738521?
Жанр портрет
Magnum opus Portrait photograph of Sarah Bernhardtd
Батько Victor Tournachond
Брати, сестри Adrien Alban Tournachond[8]
У шлюбі з Ernestine Nadard[9]
Діти Поль Надар
Автограф

Біографія ред.

Надар народився в Парижі 1820 року. Закінчив ліцей Кондорсе. 1853 року почав робити перші фотографії, а 1858 року зробив першу у світі фотографію з повітря, піднявшись над Парижем на повітряній кулі. Фотографії Шарля Бодлера, Гюстава Курбе, Сари Бернар, Ернеста Шеклтона та інших, зроблені Надаром, стали класичними в історії іконографії.

 
Оноре Дом'є. Надар, що піднімає фотографію на рівень мистецтва

Незвичайній репутації Надара як фотографа сприяло те, що на прохання великого французького художника-классициста Енгра він знімав кожного, чиє фото хотів мати художник. За свідченням його біографа, Е. де Мірекура, Енгр малював з цих фотографій свої портрети й при цьому не відчував потреби в тому, щоб йому позували. Художники називали Надара «Тиціаном фотографії».

Надар зацікавився фотографією завдяки театрові — він був театральним драматургом. Як художник, він був вельми шанованим портретистом. З Дом'є Нодар працював карикатуристом для журналу «Шаріварі». З 1850 року у віці 30 років Надар став улюбленцем бульварів, відомим своєю дотепністю, та водночас ні театр, ні художній салон, ні журнал не давали йому достатньо засобів до життя. Налаштований проти фотографії, як і більшість інших художників, він вирішив стати співвласником фотостудії свого брата Адрієна 1852 року, але це партнерство незабаром скінчилося судовим розглядом.

1854 року Надар випустив у світ «Пантеон Надар», величезну літографію, складену з 240 карикатур, першу із запланованих чотирьох добірок. Ідея Надара була такою ж, як і в свій час у Девіда Хілла — спочатку сфотографувати своїх клієнтів, а вже потім малювати карикатури. Але в «Галереї сучасників» з'явилися не карикатури, а чудові репродукції портретів літераторів та інших відомих людей, зроблені з бездоганних репродукцій оригінальних фотографій Надара.

За висловом Надара, «Фотографія — чудове відкриття… Теорія може бути вивчена за годину, основи техніки за день… Але чому не можна навчити — так це почуттю світла. Те, як світло падає на обличчя, ви повинні вловити самі. Щоб отримати подібність, а не банальний портрет, ви повинні вступити в спілку з тими, що позують, відчути їхні думки і сам характер».

Стиль портретів Надара був простим та строгим. Як правило він фотографував людей, що стоять, та використовував лише верхнє світло й однотонне тло. Основну увагу приділяв особі, жестам, позі, намагаючись виявити індивідуальні особливості моделі.

Надар одним з перших почав фотографувати при електричному світлі, створив серію світлин про життя підземного Парижа. Запатентував ідею фотографування з повітряної кулі.

Помер 21 березня 1910 року. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Галерея ред.

Література ред.

  • Roger Greaves, Nadar ou le Paradoxe vital, Paris, Flammarion, 1980, 413 p. ISBN 2-08-064278-2
  • André Jammes, Nadar: introduction, repères chronologiques, notes bibliographiques et techniques, Paris, Fondation Nationale de la Photographie, 1982, 139 p. ISBN 2-85107-103-3
  • James H. Rubin, Nadar (traduit de l'anglais par Jacques Guiod), Paris, Phaidon, 2001, 125 p. ISBN 0-7148-9275-0
  • Benoît Peeters, Les Métamorphoses de Nadar, éd. Marot, 1994.
  • Roger Greaves, Nadar quand même !, Paris, En Face-Jacques Reich, 2010, 298 p. ISBN 978-2-35246-019-0
  • Stéphanie de Saint Marc, Nadar, Paris, Gallimard, " NRF Biographies ", 2010, ISBN 9782070781003

Фільмографія ред.

  • Nadar photographe, par Stan Neumann, le Musée d'Orsay, la SEPT-ARTE, les Films d'ici, Réunion des Musées Nationaux, 1994, 26' (VHS)

Примітки ред.

  1. ↑ RKDartists
  2. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ municipality of Paris Vital records of Paris
  5. ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. ↑ municipality of Paris Vital records of Paris
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
  9. ↑ https://www.historia.fr/lin%C3%A9dit-du-mois-des-archives-nationales/mais-qui-%C3%A9tait-madame-nadar

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Надар
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Надар&oldid=42299682