Набувач
Набувач (ⓘ) — суб'єкт права, що набуває що-небудь[1].
| Набувач | |
|---|---|
 | |
| Тип | термін |
| Країна |
 Україна |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Набувач |
Набувачем може виступати як фізична, так і юридична особа. Процес набуття пов'язаний з усіма правочинами сторони, котра набуває певного переліку прав та обов'язків, що визначаються Конституцією, законами та договорами чи обставинами, коли то пов'язано з повноліттям, з повноваженнями, обов'язками, майновим станом, наслідком праці (заробітна платня, пожертва, дарунок, пенсія, соціальна допомога, знахідка, здобуток).
Цивільний кодекс України визначає поняття добросовісний та недобросовісний набувач.
Добросовісний набувач — набувач, котрий не знав (не повинен був знати), що особа, в котрої він придбав майно, не мала права на його відчуження[2].
Недобросовісний набувач — набувач, котрий знав (міг знати), що володіє майном незаконно[3].
Примітки ред.
- ↑ Словник української мови. sum.in.ua. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 20 червня 2020.
- ↑ Добросовісний набувач. cyclop.com.ua. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 20 червня 2020.
- ↑ Витребування майна у добросовісного набувача (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2020. Процитовано 20 червня 2020.
Джерела ред.
- Набувач // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
Посилання ред.
- Цивільний кодекс України [Архівовано 21 червня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |