Вікіпедія

Мішель Монурі

Мішель Жозеф Монурі (фр. Michel Joseph Maunoury; 17 грудня 1847, Ментенон, Франція — 28 березня 1923, Мер, Третя Французька республіка) — французький воєначальник Першої світової війни, маршал Франції (1923).

Мішель Монурі
фр. Michel Joseph Maunoury[1]
Народився 17 грудня 1847(1847-12-17)[4][5][…]
Ментенон[6]
Помер 28 березня 1923(1923-03-28)[2][3] (75 років)
Артене[7]
Поховання склеп губернаторівd[8]
Країна  Франція
Діяльність офіцер
Alma mater Політехнічна школа
Знання мов французька[4]
Учасник Перша світова війна і французько-прусська війна[9]
Роки активності 1867[9] — 1923
Посада Military governor of Parisd і Military governor of Parisd
Військове звання divisional generald[9] і маршал[9][10]
Родичі Pol Maunouryd[11], Моріс Буржес-Монурі[12] і Maurice Maunouryd[12]
Брати, сестри Gabriel Maunouryd[13]
Нагороди

Біографія ред.

Народився у сім'ї лікаря[14]. Закінчив Паризьку політехнічну школу. Із 1867 року — на військовій службі. У 1869 році закінчив Інженерно-артилерійську школу і отримав звання лейтенанта. Учасник франко-прусської війни, під час битви при Шампіньї був важко поранений.

Із 1874 року — капітан, перебував на викладацькій роботі та служив у артилерійських військах. Із 1893 року — підполковник. Із 1896 року — полковник. Із 1901 року — бригадний генерал, із 1906 року — дивізійний генерал. Із 1906 року — командувач артилерії та фортів Парижа і начальник Вищої військової школи. У 1910—1912 роках — військовий губернатор Парижа і член Вищої військової ради. Із 1912 року — у резерві.

Перша світова війна ред.

Із початком Першої світової війни був призначений командувачем французьких військ у Лотарингії, але вже 26 серпня 1914 року був призначений командувачем 6-ї армії в районі Парижа[15]. На чолі 6-ї армії брав участь у битві на Марні. У розпал боїв на Марні військовий губернатор Парижа генерал Галлієні надав Монурі допомогу частинами паризького гарнізону і вже 5 вересня 6-та армія перейшла в контрнаступ і змусила відступати німецькі війська.

11 березня 1915 року під час огляду бойових позицій армії був важко поранений в голову німецькою кулею[15]. Внаслідок поранення повністю втратив зір. Не зважаючи на різке погіршення стану здоров'я із 5 листопада 1915 по 4 квітня 1916 року знову був військовим губернатором Парижа.

Після війни ред.

У післявоєнній Франції користувався великою популярністю[15]. У 1919 році був присутній при підписанні Версальського мирного договору. Із 1919 року — почесний президент Товариства сліпих від війни. Помер у місті Мер[16]. 31 березня 1923 року посмертно отримав звання маршала Франції.

Нагороди ред.

Кавалер ордена Почесного легіону, Воєнного хреста, Військової медалі та інших французьких нагород, а також російського ордена Святого Георгія 4-го ступеня.

Примітки ред.

  1. ↑ http://www.archives28.fr/ark:/66007/s005303206b5959c/53033b751160f
  2. ↑ а б в GeneaStar
  3. ↑ а б Roglo — 1997. — 9000000 екз.
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  6. ↑ свідоцтво про народження
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12977224p // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  8. ↑ http://www.tombes-sepultures.com/crbst_1371.html
  9. ↑ а б в г Bibliothèque de l'École polytechnique
  10. ↑ Excelsior — 1910. — ISSN 1255-9997; 2513-7697
  11. ↑ Sycomore / Assemblée nationale
  12. ↑ а б Sycomore / Assemblée nationale
  13. ↑ свідоцтво про народження
  14. ↑ Charles-Armand Klein, Maréchal Maunoury Le Soldat exemplaire, Blois, Hugues de Froberville, 1989 (ISBN 978-2-907659-02-4).
  15. ↑ а б в Georges Painvin, Souvenirs du temps passé auprès du maréchal Maunoury en 1914-19, Société historique régionale de Villers-Cotterêts.
  16. ↑ Général Brécard, Le Maréchal Maunoury, Paris, Berger-Levrault, 1937.

Джерела ред.

  • Général Brécard, Le Maréchal Maunoury, Paris, Berger-Levrault, 1937.
  • Charles-Armand Klein, Maréchal Maunoury Le Soldat exemplaire, Blois, Hugues de Froberville, 1989 (ISBN 978-2-907659-02-4)
  • Herwig, Holger (2009). The Marne. Random House. ISBN 978-0-8129-7829-2.
  • Klein, C. A. (1989). Maréchal Maunoury Le Soldat exemplaire, Hugues de Froberville (in French). Paris: Blois. ISBN 978-2-907659-02-4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Монурі&oldid=39204958