Місячні породи
Мі́сячні поро́ди — гірські породи з Місяця — природного супутника Землі.
Загальний опис ред.
Місячні породи — тверді гірські породи густиною 3,1—3,4 г/см3. За хімічним, мінералогічним складом та структурою не схожі на земні породи. В місячних породах у порівняно значних кількостях містяться рідкісні на Землі елементи — хром, титан, цирконій, проте менше натрію і калію. Місячні породи бідні на залізо, воду та леткі компоненти — тільки один мінерал місячних порід — акаганеїт — містить сполуки заліза та водень. Провідними сполуками є силікати та оксиди, попутними — фосфати, сульфіди, карбіди, та фосфіди.
Зразки місячних порід, доставлені «Аполлоном-11», мають вулканічне походження і кристалізувалися з розплаву. Далі відбувалося перетворення порід під дією ударів метеоритів і метаморфізму (ударного, термічного), а також спікання. Основними мінералами місячних порід є піроксен, плагіоклаз, ільменіт та меншою мірою олівін. Розрізняють чотири (за іншими класифікаціями — три і шість) типи місячних порід: дрібнозернисті пухирчасті вивержені породи; крупнисті кристалічні породи; брекчії — уламки вивержених порід і мінералів; реголіт — дрібні частинки, пил. У місячному пилу присутні скляні кульки розміром біля сотень мікрон. Вік місячних порід — 3—4 млрд років, а за останніми даними 4,51 мільярда років[1].
Описано близько 50 мінералів, які містяться в місячних породах. Загалом виявлено близько 100 видів мінералів (на Землі близько 3000). Усі виявлені мінерали поділяють на три групи:
- Породотвірні (армолколіт, ільменіт, олівін, плагіоклаз, піроксен, шпінель).
- Акцесорні (лужний польовий шпат, камасит, теніт, кварц, піроксфероїт, тридиміт, кристалобаліт, рутил, транквілітіїт, троїліт, вітлокіт, циркон, апатит).
- Рідкісні (сульфіди і сульфати, силікати, метали, оксиди та гідроксиди тощо).
Слід відзначити суттєву відмінність у складі порід морських та материкових районів Місяця. Морські породи — це олівіни, глиноземисті та титанисті базальти з різним вмістом лугів; материкові — це габро-норит-анортозитовий комплекс порід, глиноземисті базальти та крип-базальти з високим вмістом лугів, рідкісноземельних елементів та фосфору.
За оцінками вчених, на Місяці може бути близько 1 млн т ізотопу гелію-3 — складової «сонячного вітру». На початку XXI ст. висунуте припущення про можливість промислового використання у майбутньому гелію (3Не) як ядерного палива при термоядерному синтезі. Такі міркування, однак, потребують ретельного аналізу і порівняння термоядерних реакцій з використанням дейтерію (ресурси якого у водах Світового океану дають змогу отримати енергію у мільярд разів більшу від енергії від усіх запасів органічного палива на Землі) і гелію-3.
Японія, поряд з США і ЄС, проявляє інтерес до технології пошуку корисних копалин на космічних тілах, зокрема, на Місяці. США розробили відповідне законодавство[2].
Вільний доступ до місячної породи ред.
У музеї астронавтики у Вашингтоні виставлений зразок місячної породи, до якої може доторкнутися будь-який відвідувач. Крім того, музей має ряд експозицій місячних порід, дані про їх склад тощо.
| Місячна Місія |
Маса зібраних зразків |
|---|---|
| Аполлон-11 | 22 кг |
| Аполлон-12 | 34 кг |
| Аполлон-14 | 43 кг |
| Аполлон-15 | 77 кг |
| Аполлон-16 | 95 кг |
| Аполлон-17 | 111 кг |
| Луна-16 | 101 г |
| Луна-20 | 55 г |
| Луна-24 | 170 г |
На сьогодні на Землі є зразки місячної породи, що потрапили на Землю з таких джерел:
- Зразки, зібрані з 1969 по 1972 роки в ході 6 пілотованих висадок на Місяць Аполлон-11, -12, -14, -15, -16, -17, здійснених під час американської програми «Аполлон».
- Зразки зібрані з 1970 по 1976 роки автоматичними станціями Луна-16, -20, -24, запущеними в рамках радянської програми «Луна».
- Зразки, які потрапили на землю природним шляхом, тобто які були вибиті з поверхні Місяця падінням астероїдів, а потім впали на Землю (місячні метеорити). З 1980-х років було знайдено 135 подібних метеоритів, загальною масою близько 55 кг[3].
У березні 2022 року офіційні особи НАСС вирішили дозволити вивчення останніх із 2196 зразків ґрунту місії «Аполлон-17», щоб отримати додаткові висновки, до тих, що зробили дослідники півстоліття тому[4].
Див. також ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Місячні породи |
- Rocks & Soils from the Moon [Архівовано 3 вересня 2009 у Wayback Machine.] — Johnson Space Center
- Apollo Geology Tool Catalog [Архівовано 28 вересня 2006 у Wayback Machine.]
- Lunar meteorites [Архівовано 13 квітня 2011 у Wayback Machine.] — Washington University, Department of Earth and Planetary Sciences
- Lunar Samples [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] Lunar and Planetary Institute
- Articles about Moon rocks in Planetary Science Research Discoveries [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] educational journal
- Where Today are the Apollo 11 Lunar Sample Displays? [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] collectSPACE
- Where Today are the Apollo 17 Goodwill Moon Rocks? [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] collectSPACE
Примітки ред.
- ↑ Місяць набагато старший, ніж вважалося раніше — вчені. Укрінформ. 27 лютого 2017. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Список місячних метеоритів [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ NASA is opening up a sample taken from the Moon 50 years ago. ZME Science (амер.). 22 березня 2022. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
|
Це незавершена стаття про Місяць. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |