Мірзоян Едвард Михайлович

Едвард Михайлович Мірзоян (вірм. Էդվարդ Միքայելի Միրզոյան; нар. 12 травня 1921, Горі, Грузинська РСР — 5 жовтня 2012, Єреван, Вірменія) — радянський, вірменський композитор, педагог, громадський діяч. Народний артист СРСР (1981).

Мірзоян Едвард Михайлович
вірм. Էդվարդ Միքայելի Միրզոյան
Основна інформація
Дата народження	12 травня 1921(1921-05-12)[…]
Місце народження	Горі, Соціалістична Радянська Республіка Грузія
Дата смерті	5 жовтня 2012(2012-10-05) (91 рік)
Місце смерті	Єреван, Вірменія
Поховання	Пантеон імені Комітаса
Громадянство	СРСР і Вірменія
Національність	вірмени
Віросповідання	атеїзм
Професії	композитор, музичний педагог
Освіта	Єреванська державна консерваторія імені Комітаса (1941)
Відомі учні	Izabella Arazovad
Заклад	Єреванська державна консерваторія імені Комітаса
Нагороди	почесний громадянин Єревана
Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився 12 травня 1921 року в Горі (нині в Грузії). Коли йому виповнилося 3 роки, разом з матір'ю переїхав до Єреван.

З 1929 року навчався в Єреванській музичній школі (згодом ім. О. Спендіарова).

У 1941 році закінчив Єреванську консерваторію по класу композиції С. В. Бархударяна і В. Г. Талья (дипломна робота — симфонічна поема «Лореці Сако»).

З березня по листопад 1942 року служив в лавах Радянської армії. У роки війни написав ряд військово-патріотичних пісень.

У 1945 — 1946 роках — викладач музичної школи в Єревані.

У 1946 — 1948 роках удосконалювався в музичній студії при Будинку культури Вірменської РСР в Москві у Г. І. Літинського (композиція, поліфонія) М. І. Пейко, М. П. Ракова (інструментування), В. А. Цуккермана (музична форма), Б. М. Берліна (фортепіано).

З 1948 року — викладач Єреванської консерваторії. У 1972 — 1986 роках завідував кафедрою композиції, професор (1965). З 1952 року викладав також в Музичному училищі імені Р. О. Мелікяна (нині Єреванський державний музичний коледж ім. Р. О. Мелікяна). Серед його учнів — відомі вірменські композитори Костянтин Орбелян, Авет Тертерян, Роберт Амірханян, Мартін Вартазарян, Грачья Мелікян, Джон Тер-Татевосян, Степан Джербашян, Хачатур Аветісян, Левон Чаушян, Олександр Пірумов і ін.

Один із членів «Вірменської могутньої купки».

У 1950 — 1952 роках — відповідальний секретар, в 1956–1992 — голова правління Спілки композиторів Вірменської РСР (з 1994 — почесний). З 1962 року — секретар правління Спілки композиторів СРСР.

Член Спілки кінематографістів Вірменської РСР.

Помер 5 жовтня 2012 року в Єревані. Похований в Пантеоні ім. Комітаса.

Громадська діяльність

• Голова Вірменського відділення Музичного фонду СРСР (1952–1956)
• Президент Міжнародного союзу вірменських композиторів (1956–1991).
• Депутат Верховної Ради Вірменської РСР (1959–1991)
• Член КПРС (з 1952), ЦК КП Вірменії (з 1964)
• Народний депутат СРСР (1989–1991)
• Голова Комісії у справах національностей Верховної Ради СРСР (1989–1991)
• Голова Фонду світу Вірменії (з 1977, з 2009 — почесний).

Участь в міжнародних академіях

• Академік Європейської академії природничих наук
• Академік Міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтв (США)
• Академік вірменської філії Міжнародної академії наук про природу і суспільство.

Сім'я

• Батько — Семен Аліханов, полковник царської армії.
• Мати — Люся Богданівна Першангова, актриса.
• Вітчим — Михайло Іванович Мірзоян (1888—1958), композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1939).
• Дружина — Олена (Ляля) Маміконівна Мірзоян (уродж. — Степанян).
• Син — Аршак Едвардович Мірзоян (нар. 1956), ортопед-травматології, професор, доктор медичних наук, керівник клініки Єреванського центру реконструкції та подовження кінцівок.
• Дочка — Зара Едвардівна Мірзоян, піаністка.

Звання та нагороди

• Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1958)
• Народний артист Вірменської РСР (1963)
• Народний артист СРСР (1981)
• Орден Леніна (1971)
• Орден «Знак Пошани» (1956)
• Орден Святого Месропа Маштоца (2001) — за виняткові заслуги в області вірменської музичної культури
• Орден Пошани (2011)
• Медаль Мовсеса Хоренаці (1998)
• Медаль «В ознаменування 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• Медаль «За оборону Кавказу» (1945)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1965)
• Ювілейна медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1985)
• Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1995)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Орден «Кирило і Мефодій» I ступеня (НРБ, 1971)
• Орден «Святі Саак і Месроп» (Вірменська апостольська церква, 2001)
• Премія імені Арама Хачатуряна (Міністерство культури СРСР, 1988)
• Орден «Петро Великий» (Європейська академія природничих наук, Ганновер, Німеччина, 2005)
• Орден Софі Тахалової
• Золота медаль Національної академія наук Республіки Вірменія (2006)
• Медаль «Катерина II» (Росія, 2006)
• Медаль Леонардо да Вінчі (Європейський комітет громадських нагород і призів при ООН, 2006)
• Почесний громадянин Єревана (2001)
• Почесний громадянин Гюмрі (2005).

Творчість

Едвард Мірзоян — представник вірменської музичної школи, який створив багато різножанрових творів, які принесли визнання їх автору і зайняли своє гідне місце у світовій музичній скарбниці. Серед них:

• кантати — «Вірменія» (1948), «Святкова кантата» (сл. А. Сармена, 1949), «Кантата про Леніна» (разом. з О. Арутюняном, сл. А. Саармена, 1950), «Радянська Вірменія» (сл. А. Сармена, А. Граші, Г. Сарьяна, 1950)
• для симфонічного оркестру — симфонічні поеми «Лореці Сако» (1941), «Героям Вітчизняної війни» (1944), «Симфонічні танці» (1946), увертюра (1947), «Поема» (1955)
• симфонія для струнного оркестру і литавр (1962)
• камерно-інструментальні ансамблі — Інтродукція та Перпетуум мобіле для скрипки з оркестром (1957), струнний квартет (1947), соната для скрипки і фортепіано (1939), соната для віолончелі та фортепіано (1967), поема для фортепіано (1970), «Альбом для мого внука» («Ранок», «Марія» та ін.), «Чотири пісні» на основі китайської поезії, «Поема-епітафія»
• романси на сл. О. Туманяна, С. Капутікян, В. Терьяна, Є. Чаренца, А. Ісаакяна («Кажуть …», 1939, «Бачив сон», 1941) та ін.
• хори на сл. С. Капутикян та ін.
• пісні на сл. О. Гукасяна, М. Добронравова, Г. Регістана, Г. Еміна та ін. (в тому числі «Батьківщина-мати кличе», 1941, «Пісня без слів», яку присвятив пам'яті Романоса Мелікяна).
• обробки вірменських народних пісень
• музика до фільмів.

Симфонія для струнних і литавр

Цей твір вперше прозвучав в 1962 році на Третьому всесоюзному з'їзді композиторів. У цьому творі композитор постає у всеозброєнні зрілості і майстерності. Він створює твір, в якому панують врівноваженість почуттів і світла гармонія. Є в симфонії елемент драматизму, настрою суму і навіть скорботи, але загальну її своєрідну атмосферу визначає моцартіанський початок — ясність духу, витонченість думки, гармонійність світовідчуття, розумна і точна майстерність.

Фільмографія

• 1956 — «Коли поруч друзі»
• 1959 — «Обвал»
• 1960 — «Розове місто» (документальний)
• 1961 — «Дванадцать супутників»
• 1964 — «Важкий перехід»
• 1973 — «Хаос»
• 1974 — «Тверда порода»
• 1975 — «Сьогодні сонячний день» (документальний)
• 1977 — «Голова ревкому»
• 1978 — «Засланець № 011»
• 1979 — «Небо — земля» (фільм-спектакль)
• 1983 — «Арам Хачатурян» (документальний) (автор сценарію, сум. з Л. Вагаршяном, Г. Мелік-Авакяном)
• 1987 — «Аптека на перехресті»
• 1994 — «Російська симфонія» — епізодична роль.

Пам'ять

• 24 січня 2013 року Громадська рада Вірменії прийняла рішення назвати Будинок творчості композиторів в Діліжані ім'ям Едварда Мірзояна.

Див. також

• Вірменська могутня купка

Посилання

• Едвард Михайлович Мірзоян на YouTube [Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Едвард Михайлович Мірзоян — Ноти творів у нотній бібліотеці проекту «Дитяча освіта в сфері мистецтва Росії» [Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Інтродукція та вічний рух