Вікіпедія

Міньяр

населений пункт у Росії

Мінья́р — місто (з 1943 року) в Росії, районного підпорядкування Ашинського району Челябінської області. Населення складає 9652 осіб (2015).

місто Міньяр
рос. Миньяр
Герб Прапор
Міньяр. На задньому плані гора, з якої видно все місто
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Челябінська область
Муніципальний район Ашинський район
Код ЗКАТУ: 75209503000
Код ЗКТМО: 75609103001
Основні дані
Час заснування 1771
Статус міста 1943
Населення ▼ 9 652 (2015)
Площа 132 км²
Поштові індекси 456007
Телефонний код +7 35159
Географічні координати: 55°04′00″ пн. ш. 57°33′00″ сх. д. / 55.0666666666947719477320788° пн. ш. 57.55000000002777227336991928° сх. д. / 55.0666666666947719477320788; 57.55000000002777227336991928Координати: 55°04′00″ пн. ш. 57°33′00″ сх. д. / 55.0666666666947719477320788° пн. ш. 57.55000000002777227336991928° сх. д. / 55.0666666666947719477320788; 57.55000000002777227336991928
Часовий пояс UTC+5
Висота над рівнем моря 165 м
Вебсторінка gorod-minyar.ru
Мапа
Міньяр (Росія)
Міньяр
Міньяр
Міньяр (Челябінська область)
Міньяр
Міньяр

Мапа

CMNS: Міньяр у Вікісховищі

Див. також: Міньяр (значення)

Місто розташоване в мальовничому місці злиття річок Міньяр і Сім в західній частині Південного Уралу, за 350 км від Челябінська, за 125 км від Уфи по автодорозі.

Підприємства — ТОВ «Волготрансстройкомплект-Біянка» (щебеневий завод), ТОВ «Міньярський кар'єр» (щебеневий кар'єр), Міньярська філія ТОВ «Уральський механічний завод».

Залізнична станція на гілці Уфа-Челябінськ.

Популярний гірськолижний центр (3 підйомника, кілька трас, можливості для фрірайду). Затишно і з комфортом можна розміститися як на ГЛЦ (гірськолижний центр), так і в приватному секторі. Вільний доступ як по залізничних коліях, так і автотранспортом.

Походження назви ред.

1 версія. Свою назву місто отримало від башкирської назви річки Міньяр (башк. Меңъяр, тисяча обривів (мең — «тисяча», яр — «берег»)).

Історія ред.

У «Золотій книзі» сімських гірських інженерів і техніків народження Міньярського Заводу зв'язується з наступними даними: "Симбірські купці і промисловці І. Б. Твердишев і І. С. Мясников слідом за заснуванням мідеплавильних заводів, розвідавши багаті родовища залізних руд, засновують в 1775 році першу чавуноливарний завод Катав-Іванівський, потім в 1758 році Усть-Катавський переробний завод, в 1761 році Сімскій доменний, в 1771 році Міньярський переробний "[1]. Та ж дата, тобто 1771, вказується в книзі златоустовських краєзнавців В. Швецова і К. Петрова «Про розвиток та заснування заводів Сімського гірничого округу». В Оренбургському обласному державному архіві зберігається Указ Берг-колегії від 6 травня 1771, виданий у відповідь на прохання симбірського промисловця Мясникова про дозвіл на споруду залізноробного заводу на місці злиття річок Сім і Миньяр, за 17 верст від Сімського заводу. У «Збірнику статистичних зведенні по Уфімської губернії» том X сказано: «Заводи гірничозаводської зони Південного Уралу розпадалися на 2 великі групи: Сімська група з Сімським доменним заводом і поселенням при ньому виниклому в 1761 році і Міньярський переробний з поселенням при ньому виниклому в 1771 р. У другу групу увійшли Катав-Іванівський (засн. в 1755 р) і Юрюзань-Іванівський (засн. в 1758 р)».

Датою виникнення поселення Миньяр слід вважати 1771 рік, а 1784 є датою введення в лад Міньярського залізоробного заводу.

Населення ред.

Чисельність населення
1931[2]1939[2]1959[3]1967[2]1970[4]1979[5]1989[6]
6500↗9800↗15 389↗16 000↘13 512↘12 486↗12 930
1992[2]1996[2]1998[2]2002[7]2003[2]2005[2]2006[2]
↗13 000↘12 500↘12 200↘11 032↘11 000↘10 600↘10 400
2007[2]2008[8]2009[9]2010[10]2011[11]2012[12]2013[13]
↘10 300↗10 407↘10 180↗10 194↘10 141↘10 037↘9940
2014[14]2015[15]2016[16]2017[17]
↘9766↘9652↘9459↘9342
5000
10 000
15 000
20 000
1970
1998
2007
2012
2017

Пам'ятки ред.

В районі вокзалу Миньяра знаходиться пам'ятник природи Челябінської області Червона скеля. З неї відкривається гарний краєвид на селище «Новобудова» в Міньярі.

Примітки ред.

  1. ↑ Твердишеви, Іван Борисович і Яків Борисович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Народная энциклопедия «Мой город». Миньяр (рос.)
  3. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  4. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  7. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  8. ↑ Численность постоянного населения по городским округам и муниципальным районам Челябинской области на 1 января 2005-2016 гг. (численность населения 2004-2010 гг. пересчитана от итогов ВПН-2010). Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2016. Процитовано 8 квітня 2016. (рос.)
  9. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  10. ↑ Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014. (рос.)
  11. ↑ Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014. (рос.)
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014. (рос.)
  13. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
  14. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
  15. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
  16. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  17. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міньяр&oldid=38256530