Міньківський Олександр Захарович
Олекса́ндр Заха́рович Мінькíвський (13 (25) грудня 1900, Сніжна — 12 квітня 1979, Київ) — український хоровий диригент, педагог. Народний артист СРСР з 1960 року.
| Міньківський Олександр Захарович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 (25) грудня 1900 Київська губернія, Російська імперія |
| Помер |
12 квітня 1979 (78 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | диригент, хормейстер, музичний педагог |
| Alma mater | Вищий музично-драматичний інститут імені М. Лисенка |
| Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| У шлюбі з | Євгенія Андріанівна Міньківська |
| Нагороди |
       |
Біографія ред.
Народився 13 (25) грудня 1900 року в селі Сніжна Сквирського повіту Київської губернії (нині Погребищенського району Вінницької області) в родині сільського вчителя й дяка. Із шести років учився в церковно-парафіяльній школі, де брав участь у хорі, оволодів грою на скрипці. З десятирічного віку вчився в Київському духовному училищі. За недовгий час став учасником великого дитячого симфонічного оркестру. Через рік навчання йому дали перше соло в концерті з творів Д. Бортнянського. Потім батьки віддали його у двокласну вчительську школу, де з його ініціативи учні створили інструментальний ансамбль. Олександр оволодів диригуванням і коли у 1916 році вчителя співів мобілізували на фронт, очолив хор школи. Він сам поступово навчився гармонізувати революційні пісні на потребу дня і 1 травня 1917 року хор, керований О. Міньківським успішно виступив на маніфестації, виконуючи гармонізовані Олександром «Марсельєзу», «Варшав'янку» та «Сміло у ногу рушаймо».
Середню освіту здобув у Київській педагогічній школі у 1921 році. У ній в учительській семінарії він навчається співу та нотної грамоти у Кирила Стеценка, який дуже багато дав йому, як практик і методист, а О. Міньківський багато допомагав йому в керуванні семінарським хором. Згодом хором став керувати ще один відомий композитор М. Леонтович. У нього О. Міньківський був старостою колективу, вчився робити гармонізації та обробки народних пісень[1].
Після закінчення в 1930 році диригенського факультету Київського музично-драматичного інституту імені М. Лисенка (учень С. Ф. Тележинського) викладав у музичних та педагогічних закладах Києва. В 1934–1941 роках — художній керівник і диригент хорової капели Українського радіокомітету. Був заступником диригента Українського народного хору. У 1942–1944 роках — науковий співробітник АН УРСР, в 1946–1974 роках — художній керівник і головний диригент Капели бандуристів УРСР. Від 1951 року — викладач Київської консерваторії (від 1960 року — завідувач кафедри диригування, від 1965 року — професор).
Автор музикознавчих статей та обробок народних пісень. Укладач збірки «Українські класичні хори» (1955).
Помер 12 квітня 1979 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди, відзнаки ред.
Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями[2].
Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1969).
Пам'ять ред.
- 1957 року скульптурний портрет митця виконала скульптор Домна Шевчук[3].
- В Києві, на вулиці Шота Руставелі, № 26, де з 1959 по 1979 рік жив Олександр Міньківський, 17 березня 1981 року встановлено бронзову меморіальну дошку (барельєф; скульптор Іван Макогон, архітектор І. Я. Жилкін)[4].
Примітки ред.
- ↑ Сайт парафії Святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів. Архів оригіналу за 19 червня 2014. Процитовано 11 лютого 2012.
- ↑ Українська Радянська Енциклопедія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2012.
- ↑ Шевчук Домна Степанівна // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 531.
- ↑ Интересный Киев[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
Література ред.
- П. М. Бондарчук. Міньківський Олександр Захарович [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 747. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 417;
- Щоголь М. Т. О. З. Міньківський (До 80 річчя від дня народження) // Народна творчість і етнографія. — 1980 — № 6 — C. 62—66;
- Матусевич Н. Олександр Захарович Міньківський. К., 1964;
- Лаба Б. Олександр Міньківський. К., 1980;
- Митці України: Енциклопедичний довідник. К., 1992.
- Міньківський Олександр Захарович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 408.
- Міньківський О. (упор.) Грай, моя бандуро! З репертуару капели бандуристів [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.], «Музична Україна», Київ — 1968