Мінога Занадрея
| Мінога Занадрея | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lethenteron zanandreai (Vladykov, 1955) | ||||||||||||||||
| Синоніми[1][2] | ||||||||||||||||
* Lampetra zanandreai Vladykov 1955
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мінога Занадрея[3] (Lethenteron zanandreai) — вид круглоротих риб родини міногових.
Розповсюдження ред.
Вид поширений у річках басейну Адріатичного моря. Мешкає у басейнах річкок По і Соча (Італія, Швейцарія, Словенія), Езіно та Потенца в Центральній Італії, Мирна (Хорватія) та Неретва (Боснія і Герцеговина, Хорватія).
Опис ред.
Тіло конічне циліндричне, довжина максимум 26 см. Шкіра має синюшний колір. Спина зеленувато-сіра, з жовтуватими відтінками по боках. Вентральна сторона білувата. У ротовій порожнині є кілька тупих губних зубів, розташованих групами: 5 зубів на пластині внизу щічного отвору, 2 зуби на серединній бічній пластині. Хвостовий плавець з'єднаний з другим спинним плавцем.
Спосіб життя ред.
Прісноводний вид. Трапляється в чистій, холодній воді, як правило, біля джерел над мулистим або піщаним дном. Розмноження відбувається з січня по червень. Самиця відкладає яйця (до 1500—2000) у порожнину в болоті, личинки вилуплюються приблизно через три тижні. Личинки (піскорийки) мешкають у багатих відходами пісках або глинистих відкладах. Личинки при народженні і в перші роки життя сліпі і беззубі. Через 4,5 років вони зазнають метаморфозу — з'являються очі і зуби, а кишкова система дегенерує. З цього моменту вони більше не харчуються, присвячуючи решту свого короткого дорослого життя розмноженню.
Посилання ред.
- ↑ Van Der Laan, Richard; Eschmeyer, William N.; Fricke, Ronald (11 листопада 2014). Family-group names of Recent fishes. Zootaxa. 3882 (1): 1—230. doi:10.11646/zootaxa.3882.1.1. PMID 25543675.
- ↑ Froese, R.; Pauly, D. (2017). Petromyzontidae. FishBase version (02/2017). Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 18 травня 2017.
- ↑ О. О. Кагало та Б. Г. Проць. ОСЕЛИЩНА КОНЦЕПЦІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ: БАЗОВІ ДОКУМЕНТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.].: — Львів. 2012. с. 50